За цими змінами спостерігає учений-біолог, доктор Пул, котрий прибув на кораблі "Кентербері" із Нової Зеландії, яку, на щастя, оминула ядерна війна та її наслідки. У своїй черговій антиутопії Хакслі застосовує прийом, апробований у "Хороводі блазнів". У цьому ранньому романі Хакслі використав невеликий вставний епізод — п'єсу, яка розігрується на сцені кабаре. Він подав повний текст цієї п'єси, діалоги якої виявилися місткішими від поточної мови самого роману — іноді у фразах драматичних персонажів афористично розкривалася суть того, що відбувалося в романі. У "Мавпі та сутності" цей прийом розростається і стає основним способом викладу й організації тексту, написаного у формі кіносценарію, випадково знайденого серед сміття. У кіносценарії Оповідач узагальнює і підкреслює найголовніше. Своїм лаконізмом його слова нерідко нагадують формули: "Любов проганяє страх, а страх, у свою чергу, проганяє любов. І не лише любов. Страх проганяє розум, добро; проганяє навіть думку про добро і правду".
Хакслі продовжував осмислювати улюблену проблематику і в наступних своїх романах: "Геній і Богиня" ("The Genius and the Goddess", 1955), "Брама сприйняття" ("The Doors of Perception", 1954), "Демони крику" ("The Devils of London", 1952), "Небеса і Пекло" ("Heaven and Hell", 1956).
Є. Чорноземова