Марфа Ярковa була одружена з нелюбом. Карпо, чоловік Марфи, був приземленим, недалеким, похмурим, небагатослівним. Він думає тільки про їжу, похапцем набиває рот навіть тоді, коли всі в хаті співають. У Марфи і Карпа не було дітей. Чоловік був ніби протилежністю дружині, в усьому відчувалася нерівня їхніх душ. Марфа покохала Михайла і хоч не виявляла своїх почуттів, та їх помічала Софія. Марфина любов – це почуття, що не залежить від людини, її волі та свідомості. Воно не підпорядковується законам моралі та запереченням. Між нею та Михайлом був невидимий зв'язок: вона душею відчувала прихід його листів. Жінка щоразу чекала листоношу, щоб потай пригорнути листи до грудей. Напевне, кожен читач ставиться до Марфи так, як Софія: приязно, зі співчуттям. Почуття Марфи неземні, її любов піднялася вище тілесного рівня, вона є найбільшим даром і цінністю у житті героїні.