У невеликому за обсягом творі автор майстерно розсуває хронологію подій на кілька десятиліть, що дає йому змогу відтворити взаємини героїв та їхні почуття упродовж тривалого часу. Під час цієї оповіді посилюється драматизм сюжету. У творі події ніби відходять на другий план, а головними є почуття та страждання героїв. Для глибокого відтворення душевних переживань героїв письменник вдається до осмислення сковородинського архетипу душі. Цей серцевинний архетип тютюнниківської прози розкриває духовний світ, риси характеру героїв, їхні вчинки, щирість почуттів, зворушливу історію Марти, Соні і Михайла. Також автор використовує яскраві художні деталі, щоб глибше змалювати образи героїв, їхню індивідуальну особливість.