Олесь Олександр — По дорозі в Казку

У тексті декілька разів згадується квітка маку. Мак у творі – це символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей. О. Олесь у драмі використовує також і християнський символ – терен, терновий вінок, який також є символом жертви заради інших. Повертаючись у ліс, натовп обирає нового провідника: людину, подібну до горили, духовно збіднілу й обмежену. Ця людина символізує новий ідеал Юрби...

Символіка твору досить прозора. Народ заблудив у лісі й не може знайти стежки, щоб вийти з темряви на світло. З'являється Він – юнак, який береться вивести людей із мороку й показати їм шлях у прекрасну країну Казку. Однак із часом Він починає сумніватись у своїх силах, усвідомлює, що ще не доріс до місії провідника. Під впливом сумнівів героя зневірюється й народ. Можна здогадатися, що описана ситуація символізує суспільні настрої часів реакції після поразки Революції 1905 р...

В образі Юнака втілено неоромантичну ідею духовного провідництва, культу сильної особистості, здатної вести за собою інших. Він – творча, обдарована натура. Про його потяг до мистецтва Дівчина каже: "Всі люде на роботі, а ти сидиш собі та граєш на сопілку". Уже в цьому намічається конфлікт між приземленими інтересами "всіх" і потягом до прекрасного в Нього. Естетичні смаки й глибинні духовні основи герой успадкував від свого батька-кобзаря...

За кілька кроків до мети Він засумнівався в правильності обраного шляху, відчув невпевненість у собі. Побачивши це, Юрба розчаровується в обожнюваному героєві і відступає від Нього, виявивши жорстокість і злість. Побивши юнака камінням, натовп повернув назад, у ліс, не дійшовши трохи до галявини, звідки вже було видно чарівну й прекрасну країну Казку.

Пролиту кров і жертовність

"По дорозі в Казку" за жанром — драматичний етюд, тобто невеликий віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому наявна одна сюжетна лінія, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.

Жанрові ознаки драматичного етюду:

• стислий, динамічний сюжет й одна сюжетна лінія;

• переважно одна-дві картини;

• невелика кількість персонажів;

• гострий конфлікт, що виражається на рівні внутрішнього світу героя й часто призводить до трагічної розв'язки;

• головний герой наділений суперечливими рисами характеру;

• афористичність мови персонажів.

У творі представлено типовий неоромантичний образ героя. Автор поєднав європейську неоромантичну тенденцію самопожертви заради людей та власне українську традицію, що символізує довгий шлях блукань у пошуках кращої долі для свого народу. Герой Олександра Олеся, породжений людською масою, веде її до світлої мети і гине, залишившись не сприйнятим цією ж масою...

Він – альтруїст, про нього говорять: "В тебе серце добре, як в дитини". Юнак цілеспрямований, спроможний перебороти будь-які перешкоди на шляху до мрії, полум'яний борець за краще життя, який словом може запалити віру в серцях і викликати бажання йти за собою. Він упевнений у необхідності і важливості своєї місії і веде юрбу безвольних людей з темного лісу в напрямі сонячної країни. Він один здатен визначати дорогу по червоних маках, що виросли з крові його попередників. Розкривши груди, проламує він шлях юрбі до прекрасної Казки.