Гаррієт Єлізабет Бічер-Стоу — Хатина дядька Тома

Хоч Єва ще зовсім мала, вона не по літах мудра. Дівчинка роздумує над різними проблемами, над якими варто було б задуматися дорослим. Єва не сприймає рабство, вважає усіх людей рівними в правах. Вона добре ставиться до чорношкірих, а коли хтось їх ображає чи карає, щиро засмучується і намагається пояснити, що так робити не треба. Дівчинка дуже любила свого батька і знаходила виправдання матері, яка більше хвилювалася за себе, ніж за хвору дочку...

Топсі – маленька дівчинка-рабиня, яка ніколи не відчувала доброго ставлення до себе. Вона звикла виживати у ворожому їй світі за допомогою крадіжок і брехні. У родині Сен-Клерів її намагалися навчити працювати, дати елементарні знання. Однак усі намагання були марними. Сен-Клер подарував Топсі Офелії, щоб вона виховувала "це дике створіння". Раніше Топсі належала двом п'яницям, які сварили і били її. Дівчинка не знала, скільки їй років, хто її батьки...

Євангеліна – дочка високородного молодого пана на прізвище Сен Клер, який жив у Новому Орлеані. Дівчинці було років 5-6, за нею наглядала родичка. Том познайомився з дівчинкою на пароплаві і якось врятував її, коли вона втратила рівновагу і впала за борт. Коли пароплав підходив до Нового Орлеана, Єва вмовила батька купити Тома, бо переживала за його долю, хотіла, щоб йому жилося добре. Містер Сен Клер вирішив, що зробить Тома кучером. Єва розповіла Томові, що її тато хороший, тільки він завжди з усіх кепкує.

У своєму романі авторка співчуває чорношкірим, засуджує погане ставлення до них з боку білих людей. Наприклад, коли Г. Бічер-Стоу описує ридання Тома, вона безпосередньо звертається до читача: "Хрипкі й тяжкі ридання струшували його тіло, і буйні сльози капали з поміж пальців на підлогу – такі самі сльози, шановний пане, які ви проливаєте над труною свого первістка, такі самі сльози, шановна пані, які течуть у вас із очей, коли ви чуєте передсмертний крик вашого дитинчати...

Третім господарем Тома став грубий і бездушний містер Саймон Легрі. Він придбав у різних місцях Нового Орлеана сім рабів і, скувавши їх по двоє, пригнав на пароплав "Пірат", щоб вирушити до верхів'я Червоної річки. На пароплаві Легрі відібрав від Тома гарний одяг, взуття, шовкову хусточку та скриньку з чималим запасом чистого одягу. Легрі хвалився, що не знає жодного негра, якого не збив би з ніг за першим ударом. Він відразу попередив, що попуску не буде. Легрі – жорстока та егоїстична людина, якій приносило задоволення знущання над іншими.

З родини Сен-Клерів мені подобаються Огюстен Сен Клер, міс Офелія та Єва. Сен Клер мав почуття гумору, був добрим батьком, він добре ставився до слуг. Міс Офелія теж викликає симпатію, адже вона відгукнулася на прохання двоюрідного брата і взяла на себе виховання Єви, про яку рідна мати зовсім не дбала. Маленька Єва дуже добра і розумна, вона задумується над складними питаннями, під її впливом змінюються інші. Дівчинка є втіленням духовності, милосердя, любові.

Місцеві збиралися у хатині дядька Тома до молитов. Люди приходили кожного тижня хтозна відколи. Стільців не було, тому за них слугували усі цебра й кадоби, перевернуті догори дном. Інколи панич Джордж Шелбі читав на цих зборах. У хатині збирався розмаїтий натовп: від поважного сивоголового патріарха, якому перейшло вже за вісімдесят, до зелених п'ятнадцятирічних підлітків. Були там і такі люди, що належали іншим господарям і прийшли з їхнього дозволу, вони приносили всілякі новини із своїх ферм.

Легрі купив Тома, маючи намір з часом зробити його доглядачем, на якого інколи можна буде звіряти маєток, від'їжджаючи з дому. Така людина, на думку Легрі, мала бути передусім і над усе безжальна, а оскільки Том цій вимозі не відповідав, то Легрі вирішив загартувати його душу. Та навіть це не допомогло. "Підвищення" передбачало знущання над іншими, адже наглядач мусив бити тих, хто працював гірше. Том не міг зрадити своїм поглядам і переконанням. Йому було легше терпіти знущання і працювати разом з іншими рабами.

Том полюбив Єву, бо ця не за роками розумна дівчинка була втіленням доброти, милосердя, співчуття, чистоти. Дівчинка прагнула, щоб цей світ був справедливим, щоб усі люди були рівними, щоб кожен почувався щасливим. Хоч у друзів різний вік, соціальний стан і колір шкіри, вони обоє є втіленням людяності, безкорисливості, доброти. Том кинувся рятувати дівчинку, не задумуючись про свою безпеку, а Єва поважала й любила Тома, ставилася, як до рівного собі і найбільше мріяла, щоб батько зробив його вільним.

Том бачив лише похмурих, отупілих чоловіків і виснажених, занепалих духом жінок або ж таких жінок, що давно уже втратили жіночу подобу. Томову душу роздирали суперечливі почуття: обурення проти кривди, безрадісна свідомість того, що попереду, аж до скону, самі злигодні, туга за потоптаними надіями.