Антуан де Сент-Екзюпері — Маленький принц

Притча — повчальна алегорична оповідь, у якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. У притчі зосереджена певна дидактична ідея. Цей твір став одним із засобів вираження морально-філософських роздумів, часто протилежних загальноприйнятим, панівним у суспільстві уявленням.

Незвичний сюжет, персоніфікація рослин, тварин (Лис, Троянда, Змія) — це елементи казки. У творі багато алегорій (баобаби, вода), подаються морально— філософські роздуми письменника — це елементи притчі.

Автор пояснює мету написання свого твору.

З тексту випливає, що автор потрапив туди через аварію літака. Але пустеля — ще й місце, де пророки знаходили великі істини, як знайшов їх льотчик, що опинився далеко від суєтного життя.

У казці є глибокий підтекст, що змушує сприймати прочитане не як казку, а як міркування про реальне життя і ставлення людини до неї.

Вона вміщує всіх: і ділків, і географів, і королів, і п'яниць, і багатьох інших. Усі вони зреклися дитинства, втратили чистоту, наївність, вміння безкорисливо любити.

Він повертається і тепер розуміє, як треба жити: треба любити свою землю, дім, друзів, уміти цінувати головне в житті, не бути легковажним, не витрачати життя на порожні і суєтні справи, бути відповідальним, довіряти своєму серцю.

Образ, що має, крім дослівного, переносне значення. Наприклад, Маленький принц уособлює безмежне дитинство, чистоту душі.

Усе прекрасне: красу, любов, те, що потребує нашої турботи й уваги.

Кожна з них — утілення якогось бажання, що перейшло в манію: прагнення до влади, спрага багатства, пристрасть до алкоголю та ін.