Більш важливими видаються слова й дії квітки, яка визнає свою провину в тому, що весь час дорікала принцові й не сказала йому про свою любов, бо була дурненькою. Вона бажає маленькому принцові знайти свою долю й бути щасливим. Проте для розуміння глибини проблеми автор підсилює емоційний стан маленького принца: прийнявши рішення покинути свою планету, він не перестає про неї турбуватися, він переживає, а, під час прощання з квіткою його душать сльози; він вражений її відвертістю ("Маленький принц був вражений. Стояв, збентежений і знічений, зі скляним ковпаком у руці. Не розумів, звідки ця погідна ніжність".)