Маленький принц навчився у лиса, що найголовнішого не можна побачити очима, потрібно слухати своє серце. Лис змусив маленького принца змінити свою думку, бо спершу, побачивши сад з трояндами, хлопчик був розчарований: "…я гадав, що маю такий скарб — єдину в світі квітку, а то звичайнісінька троянда. Проста троянда і три вулкани заввишки до колін, і то один з них погас, певне, назавжди — цього замало, щоб величати себе принцом...". Познайомившись і приручивши лиса, маленький принц зрозумів, що все одно любить свою троянду, адже присвятив її час, дружив з нею, любив. Він зрозумів, що троянди в саду нічим не вирізняються, вони чужі для нього, дуже гарні, але порожні, задля них не схочеться померти.
Лис так пояснює значення слова "приручити": "Це поняття давно забуте. Воно означає: прихилити до себе...", "як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі...".
У лиса було, на його думку, надто одноманітне життя. Він жив одиноко і не мав друзів, вважав усіх людей і курей однаковими, але маленький принц був тим, з ким лис міг подружитися. Тому лис і каже: "I я нуджусь. Але як ти мене приручиш, моє життя буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу й розрізнятиму її серед усіх інших.". Дружба з маленьким принцом подарувала лисові дружбу, яку не купиш на за які гроші.