Любов і дружба приносять не тільки втіху, але й сум, бо часто людям доводиться розлучатися. Заприятелювавши з лисом, маленький принц мусить рушати далі, але їхня дружба на цьому не закінчується. Лис говорить, що про хлопчика йому нагадуватиме золоте збіжжя, яке так схоже на чуб маленького принца. Піклування про троянду приносило маленькому принцу не лише радощі, а й прикрощі, адже квітка була надто вимоглива, примхлива, уміла вразити словами. Та згодом маленький принц зрозумів, що любить її, навчився приймати такою, яка вона є.
Слова про те, що найголовніше можна побачити серцем, а не очима, означають, що зовнішній вигляд може бути оманливим, не найважливішим, і лише серцем можна відчути справжню прихильність, дружбу, любов. Яскравий приклад цих слів – момент, коли маленький принц побачив сад з трояндами. Спершу він побачив їх лише очима і був розчарований, навіть заплакав, бо його троянда виявилася не єдиною на світі. Та потім, за допомогою лиса, маленький хлопчик, відчув своїм серцем, що його троянда все ж таки для нього найкраща, що він любить її, адже вона дорога йому, адже він присвячував їй свій час, докладав зусиль, щоб вона почувалася якнайкраще. Бо з нею його пов'язує те, чого "очима не помітиш" — пережитий досвід, історія стосунків і емоцій, спільних переживань, нарешті – ми розуміємо – кохання! Маленький принц зрозумів, що цінність його троянди не тільки у її зовнішній красі та ароматі (як він вважав раніше) – таку ж саму красу і аромат мають тисячі інших троянд, але ці, інші, не збуджують у ньому ту гамму почуттів, які викликає його троянда. Цінність людських стосунків, їх краса стають зрозумілими для принца. Він засвоює істини Лиса: "Головного очима не помітиш – головне помітиш тільки серцем" та "ми відповідальні за тих, кого приручили".