Ульф Старк — Чи вмієш ти свистати, Юганно?

Ульф і Берра розпитують про речі, які для Нільса були приємними колись. Він ділиться з ними спогадами про ті часи, коли був щасливий. Наприклад, коли міг вільно бігати й залазити на дерева і красти вишні в Густавсоновому саду. Хлопчики запам'ятали цю інформацію. Ніхто не знає, коли у Нільса день народження, та він і сам його уже не святкував. Але Берра і Ульф випитують в нього, то коли ж таки в нього день народження. Нільс вирішив, що в "цю п'ятницю". Власне, яка різниця? Якщо можна просто не розчаровувати хлопців і влаштувати разом із ними чудову вечірку?!

Для першого знайомства з дідусем хлопчик причепурився і взяв з собою оранжеву квітку. Побачивши Нільса, Берра вагався, але Ульф додав йому впевненості. У перший день Берра отримав від Нільса п'ять крон і дуже радів. На наступний день він вирішив знову навідати Нільса. Навіть дощ його не зупинив. Коли друзі з дідусем йшли гуляти, Берра всю дорогу ніс його сумку. До святкування дня народження Берра дуже ретельно готувався, купив з другом випічку, сигару, краватку, заливне зі свинячих ніжок...

На початку повісті ми бачимо дідуся самотнім, він сидить сам у кімнаті і грає сам з собою у пасьянс. З появою у його житті Берри і Ульфа усе змінюється. Нільс наважується піти з ними в парк, де радіє красі природи, майструє повітряного змія. Під час свого вигаданого дня народження дідусь лізе на вишню, дозволяє собі викурити сигару. Хлопчики принесли у його життя багато нового, щирі почуття, дружбу, любов, з ними дідусь сам відчув себе потрібним.

Нільс так робить не стільки для оточуючих, скільки для малого Берри, якому дуже потрібно було усвідомити, що в нього нарешті з'явився дідусь.

Любов у повісті У. Старка зображується не як одне-єдине почуття на всіх. Любов – вона різна, і в кожного своя. Любов – це не те, що приходить не відомо звідки. Любов – це те, що ми робимо самі для інших людей. Нільс нічого не може дати Беррі та Ульфу, окрім того, що він може погуляти з ними й подарувати радість прогулянки в парку сонячним днем у супроводі співу пташок. "Я майже забув, що це таке, – каже він… Чуєте, як співають пташки?.. А чуєте, як усе пахне?.. Ніколи цього не забувайте"...

Таких прямих повчань немає, але хлопчики дуже виховані, хоч їм по сім років, вони уже знають правила поведінки, знають, що до старших треба ставитися з повагою. І не лише знають про це, але й стараються робити все, що від них залежить. У. Старк показує в повісті ставлення дітей до старих людей – без повчання, без моралі, без пафосу. Вони просто зав'язують йому шнурки на черевиках. Просто несуть його сумку, бо йому важко. Просто кажуть, щоб він не голився сам, бо може порізатися, і голять його самі.

Так, Нільс демонструє приклади самовіддачі в стосунках із хлопчиками. Заради них він майструє повітряного змія з допомогою шовкової хустки з трояндами, яку він дбайливо роками зберігав на споді сумки. "То – хустка в троянди з тонкої блискучої тканини. Колись я подарував її своїй дружині, – каже він. – Відчуваєте, яка вона м'яка? Так, ми відчули, яка вона м'яка. А яка легка? – вдоволено питає він? Ми пробуємо її на вагу у своїх руках. Вона легесенька, мов пух. Це справжній шовк, – каже дідусь...

Нільс навчає Берру свистіти мелодію "Чи вмієш ти свистати, Юганно?". Протягом повісті Берра вчиться свистіти, але в нього ніяк не виходить. Проте Нільс дає йому урок мудрості: якщо довго тренуватися і не полишати справу, то обов'язково навчишся. І Берра вчиться… Він навіть деякий час не ходив до дідуся, щоб потім прийти і продемонструвати йому своє досягнення. І от нарешті цей день настав! Берра вивчив мелодію, яку так любив його "дідусь"! Але коли хлопчики прийшли в притулок із цією радісною новиною, Нільс уже пішов у засвіти.

Нільсу було самотньо, а коли прийшов Берра, дідусь сказав: "Я сиджу тут сам-самісінький, а тут ти з'являєшся! Так, приємно, коли тебе провідують". У притулку Нільсу було нудно, сумно, можливо, спілкування з такими ж старенькими налаштовувало його на думки про хворобу, близьку смерть. Та коли з'явилися хлопчики, Нільс знову відчув себе молодим, потрібним комусь, разом друзі переживають приємні і цікаві пригоди.

Обидва герої відчували самотність і потребу мати людину, з якою можна бути щасливими. Ми можемо тільки здогадуватися про те, як важко було Нільсові жити, коли ніхто до нього не приходив, коли зовсім ніхто ним не цікавився. Можливо, до когось приходили, а до нього – ні. Тому він болісно відчував відчуженість у світі. Так само і Берра відчував відчуженість. У когось був дідусь, а в нього – ні. Хтось із дідусем пив каву і ходив на риболовлю, а він – ні...