Курт Воннегут — Брехня

Бена Барклі переповнюють відчуття приходу весни, що передається навіть "ролс-ройсові". Бен живе в гармонії з оточуючим світом, відчуває зміни в природі й, хоча й перебуває у стані найманого робітника, йому весело, настрій його піднесений, життя йде легко. Вочевидь, він давно працює у Рімензелів, тому що помічає, що відбувається з кожним членом сімейства, особливо з хлопчиком. Доктор Рімензел неуважний як до весняних змін, так і до стану власного сина...

Автор робить це для того, щоб герої зрозуміли свою високомірність, зверхність і отримали ліки від егоїзму та надмірної амбіційності. Можливо, вперше у житті в них з'явилася можливість відчути гіркоту поразки й відмови. Тепер є надія, що цей випадок допоможе їм стати єдиною родиною, порозумітися, змінити своє життя, зробити його поряднішим і гуманнішим.

Автор прагне показати вражаючу різницю між двома сім'ями. Рімензели везуть сина, але майже не зважають на нього. Він сидить спереду, і батьки не бачать чи не хочуть бачити, в якому він стані. Том везе сина, і вони виглядають щасливими. Вочевидь, Томів син дуже добре попрацював, щоб потрапити до одного з найпрестижніших навчальних закладів. Його батько "гордо усміхається і киває", від задоволення він увесь сяє, йому весело. Вони з сином сприймаються як одне ціле...

На початку твору в Елі сумний настрій, та ця обставина не викликає занепокоєння у батьків. Вони розмовляють, замаються своїми справами. Батько не відривається від своїх креслень, а мати говорить, що на місці сина нетямилась би від захвату. Це свідчить про те, що між сином і батьками немає повного розуміння.

На словах доктор Рімензел був істинним поборником законів і повчав свого сина ніколи не користуватися своїм відомим прізвищем для отримання якихось привілеїв. Насправді цей чоловік був амбіційний честолюбець, егоїст, який рахувався тільки зі своєю думкою. Він зверхній, засліплений діловими проектами та усвідомленням власної значимості.

Новела змушує задуматися про те, що немає нічого важливішого, ніж чесність та правда відносно себе та інших. Брехня допомагає лише на деякий час, але завжди приховане стає явним. Тому стосунки у сім'ї, відносини з іншими людьми повинні бути чесними та справедливими, навіть якщо інколи важко говорити лише правду.

Елі не зміг сказати батькам правду, бо вона не відповідала їхнім очікуванням. Батьки самі в цьому винні, бо не цікавилися його навчанням, самі визначили його майбутнє. Їх цікавлять тільки гроші і статус в суспільстві. Подружжя Рімензелів занадто впевнені в собі люди, зарозумілі, звикли, що їм ніколи й ніде немає відмови, тим більш, що їхній син нащадок і тезка Елі Рімензела, засновника і благодійника Уайтхілла...

Вона допитується, скільки Рімензелів навчалося в Уайтхілл, яким "номером" був би Елі. Сільвію цікавить, чи будуть в нових спальнях каміни, як у найстарішому крилі будинку. Вона хоче, щоб син не жив із чорношкірими. Ці питання характеризують її надмірну гордість, впевненість, що її сім'я краща за інші. Сільвія думає, що синові даватимуть поблажки за те, що Рімензели спонсорують школу.

Після зустрічі в дорозі з уайтхіллським однокласником батька Томом, який віз свого сина також до Уайтхіллської школи, "Елі згорбився", "він почав осідати, немов снігова баба на пекельній сковороді". "Осідав він тому, що його не прийняли в Уайтхілл. Він провалився на вступних іспитах. Батьки нічого про це не знали, бо Елі перший побачив серед ранкової пошти конверт з жахливим повідомленням і подер його на дрібні клаптики".