Автор прагне показати вражаючу різницю між двома сім'ями. Рімензели везуть сина, але майже не зважають на нього. Він сидить спереду, і батьки не бачать чи не хочуть бачити, в якому він стані. Том везе сина, і вони виглядають щасливими. Вочевидь, Томів син дуже добре попрацював, щоб потрапити до одного з найпрестижніших навчальних закладів. Його батько "гордо усміхається і киває", від задоволення він увесь сяє, йому весело. Вони з сином сприймаються як одне ціле. Між доктором Рімензелом та його сином Елі такої єдності не відчувається. Тут батько сповнений честолюбних амбіцій. Адже він везе до Уайтхілла не кого-небудь, а нащадка Рімензелів, і їдуть вони не в якомусь старезному "шевроле", а у "чорному "ролс-ройсі" (вища ознака багатства й шику). У жестах доктора Рімензела немає й натяку на гордість за сина, лише "сяюча усмішка"