Альбер Камю — Чума

Світ — абсурдний, у ньому панує зло. Але людина, щоб бути гідною звання людини, мусить не підкорятися злу, незважаючи на його одвічність. У будь-яких умовах, навіть у разі загального краху людина мусить виконувати свої обов'язки, робити те, що потрібно робити, залишатися вірною людському в собі; мусить протистояти злу навіть у тому разі, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії...

Оповідь ведеться від імені однієї особи, що є традиційним для творів письменників-екзистенціалістів. Із запровадженням карантину оранці почуваються ув'язненими (улюблена метафора екзистенціалістів: ситуація позбавлення свободи вибору). У творі закладена думка про те, що зло ніколи не зникає остаточно, будь-яка радість завжди під загрозою. Проте Камю захищає загальнолюдські цінності та закликає до активної боротьби зі злом попри неможливість подолати це зло остаточно...

Незважаючи ні на що, доктор Ріє продовжує боротьбу з чумою. Він робить свою справу, не проголошуючи гучних фраз і декларацій, бо вважає, що до цього зобов'язують його професія й елементарна порядність. "Коли бачиш, скільки біди й горя приносить чума, треба бути божевільним сліпцем або просто негідником, щоб примиритися з нею", – каже доктор Ріє. При цьому він розуміє, що праця його безплідна, бо радикальних засобів для подолання хвороби немає...

Автор взяв епіграфом до роману слова Даніеля Дефо: "Якщо дозволено зобразити ув'язнення через інше ув'язнення, то дозволено також зобразити будь-який справді існуючий в реальності предмет через щось взагалі неіснуюче". Таким чином, епіграф слугує своєрідним ключем для алегоричного тлумачення роману, бо сам Камю так пояснював свій задум: "В образі чуми я хотів передати ту атмосферу задухи, у якій ми скніли, ту атмосферу загрози та вигнання, у якій ми змушені були жити. Водночас я прагнув поширити це тлумачення на буття в цілому".

Переможні вигуки обранців супроводжуються сумнівами Ріє, який "згадав, що будь-яка радість — під загрозою... бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години".

Чи актуальний твір Камю в наш час? Чи залишиться він актуальним у майбутньому?

Проблематика роману не вичерпується подоланням фашизму, адже у творі йдеться про боротьбу зі злом взагалі. Твір алегоричний і дидактичний, завдяки багатозначності він набуває особливої філософської глибини. Роман буде актуальним будь-коли: доки існує людство, існуватимуть і ті проблеми, які вирішує у своєму творі Камю...

Твір "Чума" алегоричний, як давні міфи чи Біблія, але на відміну від стародавніх притч, які тяжіли до прямолінійних алегорій, роман відзначається смисловою багатозначністю. Отже, "Чума" наближається до міфу і водночас – це роман-попередження, роман-пересторога, що також робить його явищем позачасовим і загальнолюдським...

Заїжджий журналіст Рамбер випадково потрапив до Орана саме перед введенням карантину. Він поспішав додому у Францію, бо там на нього чекала молода дружина, а з цим містом його нічого не пов'язувало. Паризький репортер не боїться хвороби, бо за плечима має чимало пережитого і передуманого: він пройшов через війни, втрачав у боях друзів, багато разів міг загинути сам...

Коли чума почала здавати свої позиції, заповняти у щілини й нори, до доктора Ріє унадився ходити під усілякими приводами Коттар. Насправді його цікавили тільки прогнози лікаря щодо поширення чуми. Оптимізм доктора зовсім не тішив Коттара, що був одним із небагатьох жителів міста, які мали зиск зі страшного лиха.

Якби не чума, то його б заарештували, і у кращому випадку він відбувся б в'язницею...

Філософія Камю об'єктивно і суб'єктивно утверджує життя. Трагічна особливість життя саме і полягає в тому, що воно закінчується смертю. Але смерть може бути різною, і це, власне, є однією з причин, чому оранці не радіють із того, що врятувалися від чуми.