Едгар Аллан По — Золотий жук

Оповідач не вірив в успіх експедиції, але вирішив допомогти Легранові, бо хотів якнайшвидше покінчити з цим і почати лікування друга, при нагоді вживши дійовіших заходів.

Твір має таку назву, тому що все починається з жука, він постійно в центрі уваги, ним захоплюються або ненавидять. Якби Легран з Джупітером не знайшли жука, вони б не знайшли і пергамент з прихованим шрифтом, який привів їх до скарбу. Хоч жук не мав прямого зв'язку з піратським скарбом, саме він, його зображення на пергаменті змушують Леграна зайнятися пошуками.

Оповідач вирішив, що у Леграна гарячка, бо "обличчя у нього було бліде, аж моторошне, а глибоко посаджені очі ряхтіли гарячковим блиском". Крім того, Легран заявив, що жук справді золотий, хоч це була всього лише комаха.

У тексті записки оповідача занепокоїло те, що Легран говорив, що має великий клопіт, що хоче дещо розповісти, але ще сумнівається, не певен, чи взагалі є в цьому потреба. Тон цієї записки чомусь неабияк стривожив оповідача, бо написано її було зовсім не у стилі Леграна. Джупітерові слова нічого приємного не обіцяли. Оповідач побоювався, щоб від тягаря знегод у Леграна і справді не потьмарився кінець кінцем розум.

У 40-50-х роках XIX століття американська публіка захоплювалася розгадуванням шифрів, ребусів, загадок, криптограм, які у великій кількості друкувалися в журналах. Це надихнуло письменника на задум оповідання "Золотий жук" (1843), значною мірою побудованого на розгадуванні піратської криптограми. Рукопис твору не одразу був схвалений до друку й досить довго чекав на публікацію. Коли оповідання все ж було надруковане, відразу стало шалено популярним в читачів.

Коли оповідач повернув Леграну малюнок з жуком, той сердито забрав папірця і вже майже зіжмакав його, але раптом щось прикувало його увагу до малюнка. Обличчя Леграна побагровіло, а тоді зробилося смертельно бліде. Кілька хвилин він пильно придивлявся до малюнка, потім підвівся, узяв свічку зі столу й сів на морську скриню в найдальшому кутку кімнати. Там він знов почав ретельно розглядати папір з усіх боків...

На мою думку, знайти скарб Леграну допоміг золотий жук, розум і фантазія. Якби він не знайшов жука, то не знайшов би і папір, у який загорнув його, бо комаха могла вкусити. Розум теж допоміг, бо завдяки йому Легран прочитав шифр. Фантазія ж допомогла йому зіставити усю інформацію, віднайти загадкові місця, згадані у криптограмі.

Друзі знайшли скелети двох людей, а також скриню зі скарбами. Там були безліч золотих монет, сто десять діамантів, вісімнадцять рубінів, триста десять смарагдів, двадцять один сапфір і один опал, оправи, золоті оздоби, близько двох сотень масивних перснів та сережок, розкішні ланцюжки, вісімдесят три розп'яття, п'ять золотих кадил, здоровенна золота чаша на пунш, два руків'я від шпаг, чимало інших, дрібніших речей.

Джупітер був дуже занепокоєний, бо вважав, що Легран сильно нездужає. Слуга називає його "горопашний маса Віл", хвилюється, бо господар снується цілі дні похнюплено і весь час щось рахує. Старий слуга вважав, що Леграна міг вкусити золотий жук, тому господар і марив у снах про золото.

Автор так називав свої твори, бо на першому плані оповіді – пригоди думки, а успіх залежить від розуму й спостережливості. У його творах читач – активний учасник своєрідної інтелектуальної гри. Головний герой твору – інтелектуал з непересічною логікою мислення, розслідування має інтелектуальний характер, представлено різні погляди на події, іноді помилкові.