Коли оповідач повернув Леграну малюнок з жуком, той сердито забрав папірця і вже майже зіжмакав його, але раптом щось прикувало його увагу до малюнка. Обличчя Леграна побагровіло, а тоді зробилося смертельно бліде. Кілька хвилин він пильно придивлявся до малюнка, потім підвівся, узяв свічку зі столу й сів на морську скриню в найдальшому кутку кімнати. Там він знов почав ретельно розглядати папір з усіх боків. Він не озивався, згодом сховав папір у гаман і, заховавши його у письмовий стіл, замкнув шухляду. Решту вечора Легран впадав у задуму, а на прощання потис оповідачеві руку щиріше, ніж звичайно.