У тексті записки оповідача занепокоїло те, що Легран говорив, що має великий клопіт, що хоче дещо розповісти, але ще сумнівається, не певен, чи взагалі є в цьому потреба. Тон цієї записки чомусь неабияк стривожив оповідача, бо написано її було зовсім не у стилі Леграна. Джупітерові слова нічого приємного не обіцяли. Оповідач побоювався, щоб від тягаря знегод у Леграна і справді не потьмарився кінець кінцем розум.