Завантаження
Джек Лондон, "Коли боги сміються"
Присвячую Гаррі Ковелові
Боги, боги сильніші — їм
Всевладний час паде до ніг,
Фелізо. Мов кадильний дим,
Мольби й жалі створінь земних
Летять до них.
Каркінес урешті відтанув. Позирнув на деренькучі вікна, звів очі до брусуватої покрівлі й на мить заслухався лютого завивання зюйд-осту, що м'яв дачу в своїй ревучій пащі. Потім підняв келиха проти вогню й засміявся з радості, дивлячись на золоте вино.
— Яке ж гарне! — промовив.— І солодке-солодісіньке...