Переклад Олександра Грязнова
Все відбувається так: поступово
Гори міняють свій колір. Потроху
Ніби червона іржа укриває
Сніжних нагір'їв пощерблені таці.
Потім на тацях оцих урочистих
Хтось, кого в темряві зовсім не видно,
Тихо й поважно на небо виносить
Місяць, мов скибку чудової дині…
Весь цей процес називається вечір.
Саме його і оспівують вірші.
Дивлячись в небо, лежу край дороги.
Погляд я свій спрямував в нескінченність,
В те, що мені для хороброї мрії
В світі складає єдину заваду…
Ланню лякливою вечір погожий
Схилом спускається з гір на дорогу.
Так несподівано і обережно
Ти у життя моє ланню ввійшла.
Мабуть, оце і зоветься любов'ю.
Саме її і оспівують вірші.