Переклад Олександра Грязнова
День – як довга зима,
що привласнила осені дні,
І украла весну,
і продовжилась літом холодним.
День оцей, наче рік,
безкінечно триває в мені.
Чи не надто він дивний
триванням своїм неприродним?
Рік і день, рівний року.
В прибутку лише сивина,
І постійна розтрата
вина, і надій, і відваги.
На папері перо
не лишає свої письмена.
Щоб хоч щось написати,
ганебно бракує наснаги.
Рік і день догоряють.
І я не настільки сліпий,
Щоб вгорі над собою
розгледіти зірку удачі.
Та, можливо, мій слід
закарбується в зоряний пил,
Як піти доведеться,
розтративши вік без остачі.
День триває, як рік.
І коли він нарешті мине,
і прикрасивши будень святково,
Відчуттям новизни
рік Новий не відлучить мене
Від моїх намагань
помирити мовчання і слово.