Б е а т р і ч е. Я не наважусь вам відмовити; але, клянусь сонцем, я поступаюсь тільки чужим умовлянням, щоб врятувати ваше життя; адже ви, кажуть, дійшли до сухот.
Б е н е д и к т. Досить! Я закрию тобі рота! (Цілує її.)
Д о н П е д р о. Як себе почуває жонатий Бенедикт?
Б е н е д и к т. Ось що я вам скажу, принце: ціла академія дотепників не примусить мене відмовитися від мого наміру. Невже ви думаєте, що я злякаюсь якоїсь сатири чи епіграми? Якби гостре слівце залишало слід, ми всі ходили б вимазані. Коротше кажучи: якщо вже я вирішив женитися, то й женюсь, хоч би весь світ перешкоджав. І нічого сміятись над тим, що раніше я говорив інше: людина – істота непостійна, ось і все. – Що стосується тебе, Клавдіо, я збирався відлупцювати тебе; але оскільки тепер ми родичі, то лишайся цілим і люби мою кузину.
К л а в д і о. Жаль, що ти не відмовився від Беатріче: я б тоді витряс із тебе душу за таке загравання. А тепер заграватимеш з іншими, якщо тільки кузина не буде суворо слідкувати за тобою.
Б е н е д и к т. Годі, будьмо друзями! І давайте потанцюємо, доки ми ще не жонаті: хай у нас звеселяться серця і погарцюють ноги!
Л е о н а т о. Танцювати будете після вінчання.
Б е н е д и к т. Ні, до вінчання, клянусь честю! – Гей! Музику! – У вас, принце, сумний вираз. Женіться, раджу вам, женіться! Що то за посох, на кінці якого немає рогу?
Входить г о н е ц ь.
Г о н е ц ь
Дізнайтесь, принце, брат ваш дон Хуан
Під вартою приведений в Мессіну.
Б е н е д и к т. Забудьмо про нього до завтра, а там вже я вигадаю для нього зразкову кару. – Гей, флейти, починайте!
Музика й танці.
Всі ідуть.