Генріх VI : Частина 3

Вільям Шекспір

Переклад Віктора Гуменюка

ДІЙОВІ
ОСОБИ
Король Генріх VI.
Едвард, принц
Уельський, його син.
Людовік XI,
король Франції.
Герцог Сомерсет
Герцог Ексетер
Граф Оксфорд
Граф прибічники короля Генріха.
Нортемберленд
Граф Вестморленд
Лорд Кліффорд
Річард
Плантагенет, герцог Иорк.
Едвард, граф
Марч,
згодом — герцог Иорк,
король Едвард IV
Едмунд, граф
Ретленд його
Георг, сини
згодом .
герцог Кларенс
Річард,
згодом герцог Глостер
Герцог Норфолк
Маркіз Монтег'ю
Граф Уорік прибічники
герцога
Граф Пембрук Иорка.
Лорд Гастінгс
Лорд Стаффорд
Сер Джон
Мортімер дядьки герцога Йорка.
Сер Гю Мортімер
Генрі.
молодий
граф Річмонд.
Ентоні Видвіл,
лорд Рівєрс, брат леді Грей.
Сер Вільям
Стенлі.
Сер Цокон
Монтгомері.
Сер Джон
Сомервіл.
Наставник
Ретленда.
Мер міста Йорка
і міські-старшини.
Комендант Тауера.
Дворянин.
Два лісники.
Син, що вбив батька.
Батько, що вбив сина.
Леді Грей, удова, згодом королева Єлизавета,
дружина' Бдварда IV.
Королева
Маргарита.
Бона, сестра французької королеви.
Солдати, почет,
гінці, сторожа,
ловчий та інші.
Місце дії — Англія і Франція.

ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Лондон. Зала парламенту.
Барабанний бій. Входять, із білими трояндами на капелюхах, герцог йорк,
Едвард, Річард, Норфолк, Монтег'ю, Уорік та солдати.
Уорік Аж дивно, як це втік від нас король?
Йорк Щез нишком; поки вершників північних
Наздоганяли ми, своїх покинув.
Тоді ж великий лорд Нортемберленд,
Чий войовничий слух таки не стерпів
Ганебного до відступу сигналу,
Рать підупалу збадьорив — і сам,
Ще й разом з ним лорд Кліффорд і лорд
Стаффорд,
Обрушились на головний наш полк
І впали від мечів простих солдатів.
Едвард Та й батько Стаффорда, лорд Бекінгем,
Убитий чи поранений смертельно:
Я розрубав мечем йому забрало.
Ось, подивися, батьку,— кров його.
(Показує закривавлений меч)
Монтег'ю А ось кров графа Вілтшіра, кузене;
Я з ним зітнувсь, як битва почалась.
Річард
(кидаючи додолу голову герцога Сомерсета)
За мене ти скажи, що я зробив.
Йорк Ти перевершив, Річарде, усіх.
Невже ви мертві, лорде Сомерсет?
Норфолк Весь Джона Ганта рід ця доля жде.
Річард І Генріху знять голову надіюсь.
Уорік І я надіюсь. О звитяжний йорку,
Аж поки не побачу я на троні,
Яким Ланкастери заволоділи,
Тебе,— клянуся, не стулю очей.
В палаці полохливого державця
Престол величний — володій ним, Иорку,
Бо ж ти, не Генріх,— справжній спадкоємець.
Йорк Допоможи — і стане трон моїм,
Адже для чого ще сюди ми вдерлись?
Норфолк Ми всі з тобою. Хто втече — помре.
загрузка...
Піднімаються до трону.
Йорк Спасибі, друже. Лорди, будьте тут.
І ви, солдати, поблизу ночуйте.
Уорік А з'явиться король — його не руште,
Коли не вдасться Генріх сам до сили.
Солдати ховаються.
Йорк Збирає королева свій парламент,
Але не жде, що й ми на раду прийдем.
Своє візьмімо словом чи мечем.
Річард Лишімося у залі цій при зброї.
Уорік Колись кривавим цей назвуть парламент,
Як герцог йорк не стане королем,
А Генріх полохливий не впаде,-
Кепкують вороги з нас через нього.
Йорк Підтримайте мене рішуче, лорди.
І прав своїх я доможусь напевне.
Уорік Ні сам король, ні найгордіший з тих,
Що обстають за нього, не посміють
Крилом змахнути, хай-но я дзеленькну.
Я посаджу на трон Плантагенета —
Посмій-но хто його зсадити звідти!
Рішайся, Річарде! Бери корону!
Иорк сідає на трон.
Фанфари.
Входять король Генріх, Кліффорд, Нортемберленд, Вест"
морленд, Ексетер та інші, з червоними трояндами на капелюхах.
Генріх Де бунтівник розсівся! Гляньте, лорди,-
На троні короля! Мабуть, гадає,
Уоріком підтриманий зрадливим,
Корони домогтись, владарювати!
Твого він батька вбив, Нортемберленде,
И твого вбив, Кліффорде; клялись ви, лорди,
йому, синам і друзям всім помститись,
Нортемберленд Як ні, хай небеса мені помстяться!
Кліффорд На те ж я в меч жалобу перелив.
Вестморлєнд Та як таке знести нам? Геть його!
Нестримним гнівом серце запалало!
Генріх Терпіння май, Вестморленде шановний.
Кліффорд Терпіння Йорку-боягузу личйть!
При батьку вашім він не сів би там.
Не гаймося, владарю, нападім
На герцога і все його поріддя.
Нортемберленд Це добре сказано. Хай буде так.
Генріх Самі ж ви знаєте — їх любить місто,
І військо в. них стоїть напоготові.
Ексетер Вб'єм герцога — всі розбіжаться вмить-.
Генріх Мені, панове, не до серця думка
В різницю обернути наш парламент!
Мій брате, будуть Генріху служити
Слова й погрози як єдина зброя.
Зрадливий герцогу, облиш мій трон
І милості навколішках благай,-
Я твій король.
Йорк Ба ні, я твій король.
Ексетер Зійди! Він герцогом тебе зробив.
Йорк Йорк, як і Марч,— то спадщина моя.
Ексетер Твій батько зрадником короні був.
Уорік Ти, Ексетере, зрадник, бо пішов
За Генріхом, загарбником корони.
Кліффорд Та як не йти за справжнім королем?
Уорік Так! Тільки ж істинний король — це Річард.
Генріх Ти тут сидиш, а я дивитись маю?
Иорк Так мусить бути й буде. З цим змирись.
Уорік Будь герцогом. Віддай корону Йорку.
Вестморлєнд Ні, Генріх наш і герцог, і король.
І це обстоює лорд Вестморлєнд.
Уорік Та відкида Уорік. Ви забули,
Що ми перемогли, що ми, батьків
Убивши ваших, в маєві знамен
. Пройшли крізь місто аж до брам палацу.
Нортемберленд Уоріку, я лиха не забув;
Душею батьковою присягаюсь:
Ще каятимешся і ти, й твій рід.
Вестморлєнд Плантагенете, вб'ю тебе й твоїх
Синів і друзів. Буде трупів більше,
Ніж крапель крові батько мій пролив.
Кліффорд Вгамуйсь, Уоріку, бо замість слів
Гінця пошлю такого, що притьмом
Тобі за батькову помететься смерть.
Уорік Пусті твої погрози, бідолахо!
Йорк В своїх правах переконаєм вас;
А ні-; то хай їх доведуть мечі.
Генріх Які у тебе, зраднику, права?
Твій батько, як і ти, був герцог йорк,
Дідусь твій, Роджер Мортімер,— граф Марч.
А я — син Генріха, що П'ятим звався,-
Він Францію, й дофіна підкорив,
Завоював їх землі та міста.
Уорік Про це мовчи, бо Францію ти втратив.
Генріх Не я, а лорд-протектор, бо мене
Вінчали восьмимісячним дитям.
Річард А виріс, то усе втрачаєш! Батьку,
Зірви корону в нього з голови.
Едвард О батьку любий! Увінчайся нею.
Монтег'ю
(до Шорка)
Ти любиш зброю, брате, тож корону
Мечем візьми. Навіщо ці розмови?
Річард Втече король від сурм і барабанів.
Йорк Сини, тихіше!
Генріх Замовкнігй ти! Дай королю сказати.
Уорік Перш говоритиме Плантагєнет,
Уважно, лорди, слухайте його,
Бо хто урве його — помре на місці.
Генріх Гадаєш ти, я залишу цей трон,
Трон, що на нім сиділи батько й дід?
Ні, спершу обезлюдить край війна,
Й ті прапори, що часто майоріли
У Франції й, на жаль, у нас тріпочуть,
Мені хай будуть саваном. Не бійтесь!
У мене, лорди, більше прав на трон.
Уорік Як доведеш їх, будеш королем.
Генріх Здобутий трон цей Генріхом Четвертим.
Уорік Який був заколотником, не більш.
Генріх
(убік)
Що скажеш тут? Слабкі мої права.
(Уголос)
Король обрати може спадкоємця?
Йорк То й що?
Генріх Якщо це так, то я король законний.
В присутності високих лордів Річард
Моєму діду передав корону,
Яка до батька перейшла й до мене.
Йорк На владаря свого твій дід повстав
І змусив Річарда зректись корони.
Уорік Нехай би Річард зрікся й добровільно,
Та непорушне право спадкоємства.
Ексетер Ні, так зректись, щоб спадкоємців власних
Позбавити престолу, він не міг.
Генріх Як, проти нас ти, лорде Ексетер?
Ексетер Його — права на трон, тож пробачайте.
Йорк Міркуйте вголос, лорди. Що за шепіт?
Ексетер Сумління каже — він король законний.
Генріх
(убік)
Тепер до нього всі переметнуться!
Нортемберленд Що б не вигадував Плантагєнет,
Хай знає — влада Генріха міцна.
Уорік Нехай там що, а він її утратить.
Нортемберленд Ти помиливсь. Тут не південні землі,
Де ти пануєш,— Норфолк, Ессекс, Кент
Чи Сеффолк. Не пишайся. Королем
Не стане герцог всупереч мені.
Кліффорд Володарю — чи правий ти, чи ні,
Лорд Кліффорд захищатиме тебе.
Нехай мене сира земля поглине,
Як вбивці батьковому я скорюся!
Генріх Як серце оживили ці слова!
Йорк Ланкастере, відмовся від корони.
Про що змовляєтеся, лорди, там?
Уорік Негайно право Йорка на престол
Задовольни, бо з'являться солдати
Й на троні, де він сів, твоєю кров'ю,
Загарбнику, це право напишу.
(Тупає ногою)
З'являються солдати.
Генріх Уоріку, дозволь одне ще слово:
Хай королем я вік свій доживу.
Йорк Мені й моїм наступникам корону
Заповідай — і правитимеш мирно.
Генріх Я згоден. Річарде Плантагєнет,
Коли помру, ти приймеш королівство.
Кліффорд А принц, ваш син,— яка несправедливість!
Уорік Яке добро для Англії, для нього!
Вестморленд Лякливий, ниций, слабкодухий Генріх!
Кліффорд О, як образив ти себе і нас!
Вестморленд Не сила більше чути цю ганьбу.
Нортемберленд Мені також.
Кліффорд Ходімо, брате, скажем королеві.
Вестморленд Бувай же, вінценосцю полохливий!
В крові твоїй нема й іскрини честі.
Нортемберленд А Йорки хай розправляться з тобою;
В кайданах згинь, нікчемний боягузе!
Кліффорд Не знай удачі у війні страхітній
Чи в мирі скній, зневажений всіма!
Нортем<5ерленд, Кліффорд і Вестморлеид виходять.
Уорік Ти не зважай на них, дивись сюди.
Ексетер Не скоряться вони — жадають помсти.
Генріх Ох, Ексетер!
Уорік Чого зітхать, мілорде?
Генріх Зітхнув не через себе — через сина,
Кого жорстоко спадку позбавляю.
Та вже нехай.
(До йорка)
Я заповім корону
Тобі й твоїм наступникам навік,
Як поклянешся чвари припинити,
І шанувати, поки не помру,
Мене як владаря і короля,
Й не прагнутимеш зрадити мене,
Щоб скинути і правити самому.
Иорк Клянусь охоче і додержу клятви.
(Підводиться з трону)
Уорік Хай славен Генріх буде! Обніміться.
Генріх Хай славен буде йорк з його синами!
Йорк Ланкастер з, Йорком помирились нині.
Ексетер Прокляття кожному, хто мир порушить.
Сурми.
Лорди виступають наперед.
Йорк Прощай, володарю. Вернусь в свій замок.
Уорік Я в Лондоні із військом залишуся.
Норфолк А я до Нррфолка з товаришами.
Монтег'ю А я до моря, звідкіля прибув.
Йорк, його сини, Уорік, Норфолк, Монтег'ю, солдати й почет виходять.
Генріх А я з печаллю й тугою — в палац.
Входять королева Маргарита і принц Уельський.
Ексетер Ось королева — аж палає гнівом!
Я вже піду.
Генріх Я, Ексетере, теж.
, (Хоче вийти)
Маргарита Стривай. Бо ж не відстану все одно.
Генріх Гаразд. Ти тільки заспокойся, люба.
Маргарита Який там спокій у такому горі?
Нещасний! Краще б незаміжня вмерла
Без тебе, краще б я не мала сина,
Коли такий бездушний в нього батько!
Чи заслужив він втрату прав своїх?
Якби хоч трохи ти його любив,
їв муках народив його, як я,
І виплекав, як я, своєю кров'ю,
Тоді скоріш би з серця кров віддав,
Ніж спадкоємність йорку-лиходію,
І сина не позбавив би вінця.
Принц Чи це можливо? Поки ви король,
Хіба не я ваш спадкоємець, тату?
Генріх О Маргарито, сину мій, простіть —
Примусили мене Уорік з Йорком.
Маргарита Примусили? Хіба ти не король?
Яка ганьба! Нікчемний боягузе!
Занапастив себе, мене і сина
І дому Йорків дав таку могуть,
Що тільки з ласки їх на троні всидиш.
Йому, їх роду — право на корону!
Це ж ти копаєш сам собі могилу,
Аби лягти у неї передчасно!
Уорік — канцлер і владар Кале,
Стерн Фолкенбрідж панує у протоках,
І став протектором держави — Йорк.
Вбезпечивсь, кажеш? Та в такій безпеці
Ягня, кругом оточене вовками.
Була б я тут присутня,— хоч і жінка,-
То радше вмерла б на списах солдатських,
Ніж допустила б отаку угоду.
Але тобі життя за честь дорожче!..
І я.тебе покину.
1 2 3 4 5 6 7