Що як святиню берегла,
З тим чорна заздрість не змирилась
І на поталу віддала.
Юрба ввійшла, юрба вломилась
У ніжну душу, мов у дім,
І почуттів ти застидилась,
Як таємниць, відкритих всім.
Якби душі незримі крила,
Шоб непомітно із грудей
Вона над натовпом злетіла
І врятувалась від людей!
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович