В старому серці ожило.
Згадав часи, що промайнули,
І душу сповнило тепло…
Як восени, перед зимою,
Бувають дні, буває час,
Коли повіє враз весною
І щось прокинеться у нас, —
Так обійнятий повіванням,
Що гріло молодість мою,
З давно забутим хвилюванням
Знайомі риси впізнаю.
Як після вічної розлуки,
Дивлюсь на вас, немов у сні, —
І голосніші стали звуки,
Що не змовкали у мені…
Не спомин то, не сподівання –
Життя заговорило знов:
Те ж саме в вас зачарування,
Та ж сама у душі любов!..
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович