Зрозумівши, взялась докорять.
Кілька сліз пролила для порядку,
Стала хусткою їх витирать.
І забувши усе, реготала
З білозубим безстидством ляльок.
Пригадала — і знов заридала,
Загубивши з десяток шпильок.
Помарніла, пішла, повернулась,
У чеканні пів-дня провела,
Проклинала, ще раз озирнулась
І, напевне, навіки пішла.
Що ж, пора мені братись до діла,
Тільки сили не маю вже я.
Може й справді, життя відшуміло,
Відшуміло, як сукня твоя?
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович