Гойдались човники малі,
Коли в кільватерній колоні
Ввійшли військові кораблі.
Чотири — сірі. І питання
Нас хвилювали битий час,
Коли матроси спозарання
З'явились в місті серед нас,
І віяв дух морської ширі
Від їх обвітрених облич.
Як раптом знову всі чотири
Зарились в океан і в ніч.
І стало порожньо у морі,
Спустіли місто і причал.
Лиш на низькому семафорі
Прощальний підняли сигнал...
Як мало в світі, щоб радіти,
Нам треба — і тобі, й мені,
Бо ми дивуємось, як діти,
Хоч би й найменшій новині.
Нам досить виявить пилинку
На кишеньковому ножі,
Щоб світ поринув на хвилинку
У кольорові міражі.
Переклад: Грязнов Олександр Андрійович