— І нічого тут немає надприродного: в Бога я не вірю — надто вже багато на землі страждань, релігія просто використовує те, що закладено в людині, вона нічого не розвиває. Всім вам варто було б прочитати тибетську Книгу мертвих.
— Справді? — сухо вимовляє Тельма Гаррісон.
Тепер уже мовчання міцно опановує їх компанією. Від зеленої води басейну виходить неприємний примарний відблиск, що лягає на їхні обличчя, і чутно, як судорожно дихає пливе дитина. Потім Уебб, будучи людиною доброю, вимовляє:
— Звернемося тепер до того, що відбувається у нас вдома, а ми недавно пережили страшнуватий момент. Я тут купив одну з цих камер, "Полароїд", новинку, щоб зайняти дітлахів, і вона нас усіх буквально заворожила, це щось надприродне, коли бачиш, як у тебе на очах проявляється фотографія.
— Знімок, — каже Сінді, — вискакує з неї ось так. — І, скосивши очі, вона зі свистом висовує язик.
Всі чоловіки регочуть до упаду.
— У журналі "До відома споживачів" щось було з цього приводу, — каже Гаррі.
— Це просто диво, — повідомляє їм Сінді. — Уебб заводиться з півоберта. — Коли вона склабітся, виявляються по-дитячому здорові ясна і зуби у неї здаються ніби підпиляними.
— Чому у мене порожньо в склянці? — запитує Дженіс.
— Ті, хто програв пригощають! — буквально викрикує Гаррі.
Кілька років тому так закричати можна було б тільки в чоловічій компанії, але тепер обидві статі досить надивилися реклами пива по телебаченню і знають, що саме так — удало і шумно — треба вести себе по уїк-енди в барах, на пікніках у жаровень з м'ясом , на палубах і на схилах гір.
— Виграли вже заплатили за перший раунд, — без усякої потреби додає він, точно знаходиться серед чужих або безпам'ятних, а тим часом кілька рук вже махають, кличучи офіціантку.
Команда Гаррі не отримала призу "Нассау", але він вважає, що в цьому винен його партнер. Бадді завжди все завалює: зробить два хороших удари поспіль, а потім змушений робити три удари, щоб потрапити в лунку. А ось Гаррі б'є по м'ячу як слід, хоча м'яч і не завжди летить прямо, — розслабляє руки, повільно розмахується і дивиться на м'яч, Поки той не стає величезним, як місяць. Останній м'яч він відправив у пташиний політ, в найдальшу лунку, що за струмком з помаранчевим піщаним дном, зарослим крессом, майже біля самої галявини перед клубом, ця його перемога (звук удару об дерево, коли в лунку потрапляє дальній м'яч) перекреслює безліч невдалих ударів і сповнює його впевненості у власній силі і безсмертя побачивши пухирчастої хлорованої води, залитих сонцем осіб і торсів партнерів і вигину прорізаного тінями схилу гори Пемаквід, за яким яскравими голими смугами прокладені шосейні дороги, а над ними начин аются лісу. У світлі наближення до вечора дня Кролик відчуває себе братом цієї гори. Пемаквід лише недавно освоєна: протягом двох століть, коли гора Джадж урочисто височіла над квітучим Бруер, розташована ближче до нього Пемаквід залишалася дивним,забороненим місцем, де готелі для відпочинку терпіли банкрутство і горіли і куди наважувалися заходити лише любителі піших прогулянок, закохані та швидкі злочинці. Клуб "Летючий орел" (який взяв цю назву від птиці, швидше за все від яструба-перепелятника, якого побачили першим і вирішили обрати в якості символу) задешево купив триста акрів землі на нижньому схилі. Коли бульдозери почали згрібати в брудні купи молоді ясени, тополі, пекан і кизил, розчищаючи місце для шосейних доріг і тенісних кортів, люди говорили, що цей клуб провалиться, в графстві вже є клуб Бруерского округу, що розташований на південь від міста і призначений для лікарів і євреїв, а в десяти милях на північ — клуб "Талпіхокен", з кам'яними стінами і високою чавунною решіткою, призначений для старовинних родин заводчиків і їхніх адвокатів,а для селян існує кілька полів для гольфу, розкиданих по окрузі. Але в місті з'явилася категорія людей середнього віку, що займаються роздрібною торгівлею і обслугою, а також програмним забезпеченням для нової техніки і не прагнуть бачити барменів в лівреях і сидіти за картковими столами в спеціально відведених кімнатах; вони не заперечують ходити в клуб, що знаходиться в стандартному будинку, і на тенісні корти "Летючого орла", які треба самим прибирати; вистелені бобриком роздягальні здаються їм розкішшю, а машина, що видає кока-колу в бетонному коридорі, — милою подружкою. Вони готові їздити все літо по зимовим правилами на нерівних, надщерблених дорогах і платити за всі свої привілеї п'ять сотень — а нині шістсот п'ятьдесят — в рік плюс витрачати невеликий статок на фішки.Фред Спрингер багато років домагався прийому в клуб Бруерского округу і так і не зумів туди потрапити, — "Талпіхокен" був настільки ж недосяжний для нього, як Колегія кардиналів, це він розумів, — а тепер його дочка Дженіс, вся в білому, виписує чеки за фішки, точно спадкоємиця "Пива соняшник" і "Франкхаузерской стали". Ну прямо Дюпонша. У "Летючий орле" Гаррі відчуває себе підібраним, свіжішим, приголубленим, — найбільший чоловік за столом, він піднімає руку, і дівчина у формі — щільною зеленою блузі і картатій, білої з зеленим, спідниці — підходить і бере у нього замовлення на випивку в це загазоване неділю. Вона не питає його прізвище: тут все його знають. Її ім'я — Сандра — значиться на кишеньці блузи; у неї молочно-біла шкіра, як і у його дочки, але вона нижче зростанням, і на обличчі її вже написана втома,яка з часом стане домінувати в її зовнішності.
— Ви вірите в астрологію? — раптово запитує Сінді Меркетт дівчисько Бадді. Може, вона лесбіянка, тому Гаррі не в силах згадати її ім'я. Воно якесь м'яке, округле — НЕ Гертруда.
— Не знаю, — каже Сінді; розширені подивом очі її здаються білими на засмаглому обличчі. — Я, правда, іноді переглядаю гороскоп в газетах. Деякі речі там здаються дуже точними — але чи немає тут якогось трюку?
— Це не трюк, це давня наука. Найдавніша, яка є.
Це прагнення вивести Сінді з безтурботності порушує спокій Гаррі, і, повернувшись до Веббу, він запитує, чи дивився той вчора ввечері гру "Філадельфія".
— Їх команда здохла, — вставляє Ронні Гаррісон. Бадді тут же вилазить зі статистикою: з останніх тридцяти чотирьох ігор вони програли двадцять три.
— Я вихована в католицькій вірі, — говорить Сінді дівчині Бадді так тихо, що Гаррі доводиться напружити слух, щоб розчути. — І священики говорили нам, що все це диявольські хитрощі. — При цьому вона смикає маленький хрестик, який висить у неї на ланцюжку, такий тоненькою, що на засмаглій шкірі вона навіть не залишила сліду.
— Відсутність Бови здорово їх підкосило, — з розумним виглядом виголошує Уебб і, машинально піднявши, точно верблюд, в'ялу верхню губу, так що все обличчя пішло складками, суне сигарету в рот.
Дженіс запитує Тельму, де вона купила цей чарівний купальний костюм. Вона, мабуть, п'яна.
— У Кролла таких просто не буває, — чує Кролик її голос.
На самій Дженіс старомодний костюм з ліфчика і трусів, на плечі накинута біла кофточка, яка була куплена до тенісному костюму, Дженіс тримає в руці сигарету, і Уебб Меркетт, нагнувшись, підносить до неї свою бірюзову запальничку. "А вона зовсім не дурна", — думає Гаррі, згадуючи, як володів нею, поки вона спала. А може бути, і не спала: вона адже завздихала і перестала хропіти. У порівнянні з болісно-блідим і немов безкістковим тілом Тельми у Дженіс тіло енергійне, з чіткими лініями, шкіра на круглих колінах натягується, коли вона нахиляється вперед, до вогника. Робить це вона з відомої звичної грацією. Уебб з повагою ставиться до неї — як-не-як дочка Фреда Спрінгера.
Цікаво, думає Гаррі, а де там, в селі, знаходиться зараз його власна дочка? Готує вечерю, нагодувавши худобу, або займається чимось ще? Воскресіння в глушині не так вже відрізняються від буднів: у тварин адже немає вихідних. А вранці вона ходила до церкви? Рут цим не займалася. Він взагалі не може уявити собі Рут в селі. Для нього вона завжди асоціювалася з містом, з цими міцними червоними цегляними будинками Бруер, які вбирають в себе всіх, хто сюди приїжджає. З'явилися напої. Радісні вигуки, зовсім як в рекламі пива, і Сінді Меркетт вирішує, що треба зробити ще заплив, щоб заслужити випивку. Коли вона встає, стегна у неї ззаду все в квадратиках, а чорний купальний костюм, ще мокрий, двома півколами прилип до сідниць під двома ямочками, симетрично розташованими, точно маленькі вири на її пишних стегнах,— від цього видовища у Гаррі все пливе перед очима. Свого часу він часто ходив з Рут в громадський басейн в Західному Бруер. День поминання полеглих у війнах. Запах трави, прим'ятій вологим рушником, розстелений в тіні дерев, подалі від басейну, викладеного кахлем. А тепер сидиш в дротяних кріслах, вкритих емалевої фарбою, які, якщо у тебе немає подушки, друкуються, точно вафлі, на твоїх стегнах. Гора немов би присувається. Червоне сонце за пеленою міських випарів золотить верхівки дерев — точно трава колишеться на хребті гори Пемаквід, а тіні між деревами в лісі, що товстим килимом покриває весь простір від гребеня гори до поля для гольфу, стають все більш глибокими. На далекій одинадцятої доріжці все ще копошаться люди, схожі на комашок. Поки він дивиться в ці дали, Сінді плазом падає в воду,і кілька бризок потрапляє на голі груди Гаррі, яка здається йому зараз такою ж широкою, як ця купається в променях сонця гора. Він подумки складає фразу: "Вчора, повертаючись додому, я чув по радіо цікаву історію" ...
— ... мені б ваші гарні ноги, — каже ця уродка, дружина Ронні.
— О, зате ви зберегли талію ... А я, за словами Гаррі, стала як корнішон. — І Дженіс захихотіла. Спочатку захихотіла, потім хитнувся.
— Схоже, він спить.
Гаррі відкриває очі і оголошує:
— Вчора, повертаючись додому, я чув по радіо цікаву історію.
— Вигнати Озарків, — голосно твердить своє Ронні. — Він втратив будь-яку повагу, він діє деморалізуюше. Поки вони не викинуть Озарків і не переманять Роуза, "Філадельфія" — мертвяки.
— Я чекаю розповіді, — каже Гаррі ця моторошна Баддіна дівчисько, так що він змушений продовжувати:
— О, просто якогось доктора з Балтімора, за словами радіокоментатора, потягли до суду за те, що він на поле для гольфу вбив ключкою гусака.
— На поле для гольфу ключкою гусака, — хихикає Дженіс.