Кролик розбагатів

Джон Апдайк

Кролик Розбагатів

Увечері він закурює хорошу сигару і влазить в маленький старий фургончик і, ругнув, можливо, карбюратор, мчить додому. Він стриже галявину або практикує з ключкою, а там, дивись, пора і вечеряти.

Джордж Беббіт

Про ідеальному громадянина

Як важко думати, коли день хилиться до вечора, коли на сонці наповзає тінь і світла пляма — лише твоя шкурка ...

Уоллес Стівенс

Кролик — король привидів

1

"Закінчується пальне", — думає Кролик Енгстрем, стоячи за курними, як завжди влітку, вікнами демонстраційного залу "Спрингер-моторс" і дивлячись на потік транспорту, поточний повз по шосе 111, — потік немов би всохлі і переляканий в порівнянні з тим, яким він бував раніше. У цьому чортовому світі закінчується пальне. Але його, Кролика, вони в кут не заженуть — поки ще немає, тому що з його "тойотами", з огляду на відстані, які вони покривають при порівняно невеликих експлуатаційних витратах, не зрівнятися ні однієї колимазі. Читайте "До відома споживачів", квітневий номер. Більше нічого і не потрібно говорити людям, коли вони заходять. А вони заходять — люди-то адже просто збожеволіли, вони не розуміють, що Великим американським гонок настає кінець. Бензин дійшов до дев'яноста дев'яти і дев'яти десятих цента за галон, і дев'яносто відсотків бензоколонок закриті на уїк-енд. Губернатор Пенсільванії закликає відпускати бензину не менше ніж на п'ять доларів, щоб припинити створювані панікою черзі. А власники вантажівок, що не діставши дизельного палива, розстрілюють власні вантажівки — один такий випадок стався зовсім недавно в окрузі Дайамонд на Поттсвіллской платній дорозі. Люди втрачають голову, долари їх перетворюються в папірці, вони кидають грошима, як ніби завтра кінець світу. А Гаррі їм каже, що, купуючи "тойоту", вони перетворюють свої долари в ієни. І вони вірять. Сто дванадцять нових і старих машин пройшли через його руки за перші п'ять місяців 1979 року народження, а за одні тільки перші три тижні червня він уже сплавити вісім "королл", п'ять "корон", в тому числі один "універсал" в люксовому виконанні, так ще "селику" — кожну в середньому за ціною на вісімсот доларів вище оптової. Кролик розбагатів.

Він тепер власник "Спрингер-моторс", одного з двох відділень фірми "Тойота" в районі Бруер. Вірніше, співвласник на половинних засадах зі своєю дружиною Дженіс, а її матері, Бессі, належить друга половина капіталу, успадкована від старого Спрінгера після його смерті п'ять років тому. Але Кролик поводиться так, наче він тут повний господар: день за днем ​​він стирчить в демонстраційному залі, тримає в руках всю документацію і виплату платні, з'являється в своєму відпрасованому, вичищеному костюмі то в відділі поточного ремонту, то в відділі запасних частин, де люди працюють точно в пеклі, замурзані, все в маслі, і, коли піднімають погляд від яскраво освітлених моторів, очі у них здаються білими, тоді як він займається з клієнтами, жителями округу, — зірка і центр всесвіту для двох десятків співробітників, що працюють на площі в сто тисяч квадратних футів, що простяглися зараз за його спиною, коли він стоїть біля вікон, широкої тінню в глибину. Стіна, обшита начебто дошками, а насправді панелями химерно рифлений мезоніта, вся завішана біля дверей в його кабінет старими газетними вирізками і фотографіями команд в рамках, серед них — дві фотографії кращих десяток округу тієї пори, коли двадцять років тому він був герой баскетболу, — ні, не двадцять, тепер уже більше двадцяти п'яти. Навіть під склом вирізки продовжують жовтіти — щось відбувається з папером, і не тільки під впливом повітря: так раніше лякали його, кажучи, що від гріховного життя люди жовтіють. Енгстрем забиває свій 42-й. Кролик виводить команду Маунт-Джадж в півфінал. Ідея влаштувати таку виставку — а вирізки ці були витягнуті з горища, де покійні батьки Кролика з незапам'ятних часів зберігали їх, наклеївши в блокнотах, але клей висох, і вирізки можна було зняти, точно шкіру зі змії, — належала Фреду Спрінгер, так само як і фраза про те, що репутація фірми залежить від репутації її голови. Знаючи задовго до смерті, що він помирає, Фред готував Гаррі до того, щоб він міг очолити фірму. Про небіжчиків прийнято думати з вдячністю.

Десять років тому, коли Кролика, який працював тоді лінотіпістом, звільнили і він помирився з Дженіс, її батько взяв його до себе продавцем, а п'ять років по тому, коли Кролик набив руку в справі, зволив віддати Богові душу. Хто б міг подумати, що у цього маленького, живого, діяльного чоловічка може трапитися такий обширний інфаркт? Високий тиск: нижнє вже багато років трималося у нього на ста двадцяти. Він любив сіль. А крім того, любив поразглагольствовать про доблесті республіканців, коли ж Ніксон позбавив його цієї можливості, він і помер. Власне, він простягнув ще рік при Форді, але шкіра на його обличчі натягувалася все тугіше, а червоні плями на вилицях і щелепах ставали все красно. Гаррі, побачивши його, нарум'яненими, в труні, зрозумів, що кінця слід було очікувати: в смерті Фред не надто змінився. По тому, як вели себе Дженіс і її мати, можна було подумати, що врізав дуба чи принц з казки, то чи пророк Мойсей. Можливо, Гаррі став таким бездушним тому, що вже поховав обох батьків. Він опустив погляд, зауважив, що у Фреда не на ту сторону зачесане волосся, і нічого не відчув. Велике все-таки справа роблять мерці — звільняють тобі місце.

Поки старий Спрингер ще був на скаку, життя в фірмі була тяжка. Він допізна засиджувався на роботі і не закривав демонстраційний зал навіть в зимові вечори, коли по шосе 111 не йшли ні єдиного снігоочисника, вічно Гундель цим своїм високим наданими голоском про основні правила демонстрації машин, так як отримати прибуток на мийці, так як обслуговувати покупців, і пішов або не залишив механік відбитки великого пальця на кермі якогось дивака або недопалки в його попільничці. При старого спрингер всі вони прагнули бути під стать того ідеалу, яким невпинно, неухильно намагався зробити "Спрингер-моторс" старий. Коли ж він помер, турбота про ідеал перейшла до Гаррі, а він був для цього явно рідкуватий. Тепер, ставши тут королем, він полюбив магазин, і що примикає до нього акр асфальту, і запах нових машин, що виходить навіть від брошур і всякої нісенітниці, яку фірма "Тойота" розсилає з Каліфорнії, і миється шампунем бобрик від стіни до стіни, і жовтіють свідоцтва баскетбольних перемог на стінах поруч з емблемами клубів "Ківаніс" і "Ротарі" і команди Бруерской торгової палати і трофеями команд "Малої ліги", які фінансує фірма, на високо підвішеною полиці, — полюбив цей тихий просторий квадрат чоловічого маленького світу, злегка разбавленног дівчатками в відділі розрахунків і прийому, наймом і звільненням яких відає старенька Мілдред Крауст, і маленькі картки з надрукованим на них: Гарольд Енгстрем, головний торговий представник. Глава фірми. Свого роду центр нападу, тоді як раніше він був просто нападаючим. До чого ж Гаррі відчуває себе безтурботно, коли йому не треба дотягуватися до ідеалу, коли він завоював собі репутацію. Машини, згідно з його філософії, продаються адже самі собою. По телебаченню все рекламують "тойоти" — це втовкмачувати людям в голову. Гаррі подобається бути частиною цього світу — подобається, як з ним розкланюються люди, які з часів школи дивилися на нього зверху вниз. А в "Ротарі" і в команді Торгової палати він зустрічає хлопців, з якими тоді грав в м'яч, або їх виродків молодших братів. Йому подобається те, що гроші так і течуть до нього, великому, добродушному, славному малому, яким він представляється собі: тепер в ньому шість футів три дюйми, а талія — ​​сорок два, як намагався вселити йому продавець костюмів у Кролла, поки він не втягнув живіт, і тоді продавцю знехотя довелося пересунути по сантиметру великий палець. Тепер він уникає дзеркал, хоча раніше любив в них виглядати. У його сьогоднішньому особі то давнє обличчя, вузьке, з сонними очима молодого хижака під стриженими їжачком волоссям, яке дивиться на нього з глянсуватих знімків команди, не більше помітно, ніж хромована решітка на капоті машини, коли вона стоїть перед тобою завжди на видноті, разом з крилами. Ніс у Гаррі все такий же невеликий і прямий, очі, мабуть, стали трохи менше сонними. Досить довге волосся, які носять ділки, укладаючи їх феном, прикривають кінчики вух і маскують залисини. Епоха контркультури з її наркотиками і відмовою від військової повинності не дуже подобається йому, а ось те, що не треба стригтися під морських піхотинців, що можна носити волосся достовірніше і причісувати їх так, щоб вони лежали природно, пушисто, йому подобається. Бреясь, він бачить в дзеркалі свій подвійне підборіддя і набухають жили під ним — краще не дивитися. І все одно життя прекрасне. Саме так говорили люди похилого віку, і в молодості він завжди дивувався: невже вони це серйозно?

Вчора ввечері в Бруер і передмістях йшов град. Градини завбільшки з камінчики скакали по спускається під ухил палісадник і барабанили по бляшаним вивісок з мерехтливими неоновими написами в центрі міста; потім почалася злива, і в калюжах відбилася сіра, як камінь, зоря. Однак день видався вітряний і золотий, і покреслений білими смугами, залатаний асфальт майданчики для машин висох до кінця цієї довгої, останньої в червні і першій в календарному літо суботи. Зазвичай в суботу по шосе 111 діловито мчать покупці розтягувати торгові центри, що виникли там, де раніше тягнулися поля пшениці, жита, помідорів, капусти та полуниці. Через дорогу — чотири смуги бетону і роздільник з алюмінію, покручений незліченними, вже забутими аваріями, — варто низька будова з фасадом, облицьованим темним цеглою; в цій будівлі протягом декількох років — а Гаррі бачив, як його каркас поступово розширювали, збиваючи з дощок, — перебувало вже кілька прогоріли один за іншим ресторанів; тепер же там розмістилася "Придорожня кухня", яка торгує м'ясом гриль. У "Придорожньої кухні" сьогодні теж начебто затишшя. Позаду розбитою поруч стоянки для машин, заваленої зім'ятими коробками з-під їжі, варто самотнє дерево, запорошений клен, втамовує спрагу зі струмка, який перетворився на канаву.