і того ж року опублікована у збірці "Сцени приватного життя". У першому виданні вона називалася "Доброчесна жінка", назва "Побічна сім'я" з'явилася 1842 р., коли Бальзак включив її до "Людської комедії". Соціально-побутова за своїм змістом, повість засвідчувала утвердження письменника на шляху реалізму. Вона цікава насамперед тим, що в ній піддані критиці релігійний догматизм і святенництво, а також соціальна практика церкви. Малюючи образ графині де Гранвіль, яка підпала під вплив церковників, Бальзак показує, як руйнівно діє релігійна догма на людську особистість, до яких морально-психологічних спотворень вона призводить. Повість "Побічна сім'я" започаткувала тему релігії і церкви, яка посяде значне місце в "Людськії комедії" (романи "Сільський священик", "Селяни", повість "Турський священик" та ін.). Але якщо на подальших творах на цю тему тією чи іншою мірою позначилася доктрина легітимізму, прибічником якої Бальзак проголосив себе 1832 р., то в повісті "Побічна сім'я" її трактування близьке до традиції просвітницького вільнодумства XVIII ст. Разом з тим ця повість — один з перших творів (поряд з оповіданням "Вендетта"), де Бальзак звертається до життя соціальних низів, де виразно проявляються його демократичні симпатії. Графині де Гранвіль протиставлена Кароліна Крошар, "паризька робітниця", яка "існувала тільки зі своєї голки". В її образі втілені кращі жіночі риси, яких так бракує її суперниці.
Тематично повість "Побічна сім'я" легко, без змін і доповнень, вписалася в "Людську комедію". Цю її пов'язаність в процесі роботи над "велетенською спорудою" Бальзак закріпив певними сюжетними мотивами та "героями, що повертаються". Зокрема граф де Гранвіль став одним з тих героїв, які найчастіше з'являються на сторінках "Людської комедії" ("Шлюбний контракт", "Пишнота і злиденність куртизанок", "Чиновники", "Сезар Біротто", "Депутат від Арсі", "Кузен Понс" та ін.).
1. ...на честь повернення з Іспанії принца Ангулемського.— Мається на увазі похід французьких військ проти революційної Іспанії у 1823 р., який відбувся за рішенням Веронського конгресу Священного союзу.
2. Латинський квартал — район Парижа, де містяться вищі навчальні заклади.
3. Адоніс — за одним із давньогрецьких міфів, юнак-красень, в якого закохалася богиня Афродіта (Венера у римлян).
4. Лафатер Йоганн Каспар (1741-1803) — швейцарьский письменник. Автор популярного наприкінці XVIII — на початку XIX століття трактату "Фізіогномічні фрагменти".
5. Лютцен — містечко під Лейпцігом; у битві під Лютценом на початку травня 1813 р. Наполеон завдав поразки російсько-прусським військам.
6. Маленький капрал — так у Франції називали Наполеона.
7. Амур і Псіхея — за поетичною легендою, розказаною Апулеєм у романі "Золотий осел", Амур відвідував Псіхею лише ночами, щоб вона його не бачила. Коли Псіхея порушила цю угоду, Амур покинув її.
8. ...часів Утрехтського миру.— Мирна угода 1713 р. між Францією і коаліцією (Англією, Голландією, Пруссією та ін.), якою завершилася війна за іспанську спадщину (1701-1713).
9. Доменікіно (Доменіко Дзамп'єрі, 1581-1641) — італійський художник XVII ст., тяжів до класицизму.
Корреджо (Аллегрі Антоніо, 1489-1534) — видатний італійський художник Високого Відродження.
Андреа дель Сарто (1486-1530) — італійський художник, представник флорентійської школи Високого Відродження.
10. "Роза і Кола" — одноактна опера французького композитора Монсіньї.
11. Буше Франсуа (1703-1770) — французький художник, представник рококо, вишуканого й грайливого стилю в мистецтві XVIII ст., пройнятого чуттєвістю.
12. С. 445. Фенелон Франсуа (1651-1715) — французький письменник і церковний діяч, прихильник освіченого абсолютизму й релігійної терпимості.
13. Тальйоні Марія (1804-1884) — італійська артистка балету, в 1827-1835 рр. виступала в Парижі.
14. Тальма Франсуа Жозеф (1763-1826) — видатний французький актор.