Весна

Афанасій Фет

Афанасій Фет
Весна

Перекладач: М.Вороний
Джерело: З книги: Вороний М. ПОЕЗІЇ. ПЕРЕКЛАДИ. К.:Наукова думка,2003

І

Я прийшов до тебе, мила,
Розказать, що сонце встало,
Що його живуща сила
В листі променем заграла, —

І у лісі щохвилини
Кожна брунька оживає,
I лунає спів пташиний,
I нове життя буяє;

Що до тебе з тим же палом
Б'ється серце, ллється мова,
Що душа, пойнята шалом,
Вся тобі служить готова,

Що на мене повіває
Щастя, радість відусюди...
Щo співатиму — не знаю,
Але співів — повні груди!

II

Сонця промінь палкий грав на липах в садку,
Рисувала ти щось на блискучім піску.
Я думкам оддавався, я вірив весні, —
Але ти не сказала ні слова мені.

Я давно відгадав, що моя ти була,
Що для мене ти щастя своє віддала.
"Сталось так, — я казав, — не по нашій вині!"
Ти ж нічого на це не сказала мені.

Я стогнав, я благав, що не слід нам кохать,
Що нам треба в минулому все занедбать,
Що в прийдешнім цвітуть всі права красоти,-
I нічого мені не відмовила ти.

Я очей не відводив од тебе в труні:
Згаслу тайну хотілось пізнати мені,
На лиці твоїм вирок для себе знайти,-
I нічого... нічого не мовила ти.
загрузка...