Приборкання норовливої

Вільям Шекспір

Переклад Юрія Лісняка

ДІЙОВІ ОСОБИ
У ВСТУПІ:
Крістофер Пройд, лудильник.
Шинкарка в сільському шинку.
Лорд.
Лордів паж, перевдягнений на даму.
Перший ловчий
Другий ловчий
Перший слуга при лорді.
Другий слуга
Третій слуга
Перший актор
із трупи мандрівних акторів.
Другий актор
Інші ловчі, слуги та актори.
Прислуга при пажі.
В "ПРИБОРКАННІ НОРОВЛИВОЇ":
Баптіста Мінола, заможний падуанець.
Катеріна, Норовлива, старша дочка Баптісти.
Б'яика, менша дочка Баптісти.
Гремйо, багатий літній падуанець, жених Б'янкн.
Гортензіо, падуанець, жених Б'янки (згодом перебра-
ний на Ліччо, вчителя музики).
Люченцо, син Вінченцо з Пізи, закоханий у Б'янку
(згодом перебраний на Камбйо, вчителя).
Траньйо, слуга Люченцо (згодом перебраний на свого
пана).
Бйонделло, другий слуга Люченцо.
Вінченцо, багатий пізанський купець, батько Люченцо.
Учитель з Мантуї, згодом перебраний на Вінченцо
з Пізи.
Петруччо, веронець, жених Катеріни.
Грумйо, слуга Петруччо.
Кертіс
Пітер
Натаніель
слуги Петруччо в його заміському домі.
Філіп
Джозеф
Ніколас
Кравець
Галантерейник.
Удова, що виходить за Гортензіо.
Пітер, слуга Баптісти.
Інші слуги Баптісти, Люченцо та Петруччо.
Місце дії — Падуя і заміський дім Петруччо.

ВСТУП
СЦЕНА 1
Входять Пройд і шинкарка.
Пройд Будеш бита, їй же богу.
Шинкарка А ти будеш у колодках, шахраю.
Пройд Ах ти, стерво! Пройди не шахраї. Заглянь-но в
літописи: ми прибули сюди ще з Річардом Завойовником. Отож
paucas palabris*, не балакай багато, хай собі буде, як буде. І від-
чепися.
Шинкарка То ти заплатиш за ті чарки, що побив, чи ні?
Пройд Ні, не заплачу. Ані пенса. Іди, хай тобі святий
Херонім, ляж у своє холодне ліжко та погрійся.
(Лягає долі)
Шинкарка Стривай, знайду на тебе раду. Покличу дозорчого.
(Виходить)
Пройд Клич хоч двох або й трьох дозорчих, я їм зумію
дати відкоша. З місця не зрушусь, ані на палець. Хай собі при-
ходить твій дозорчий, прошу дуже.
(Засинає)
Сурмлять роги. Входить лорд, що вертається з полювання; за ним його
почет.
Лорд Ти, ловчий, добре гончаків доглянь:
Кинь кров Веселому — ач, морда в піні! —
А Хапуна із Дойдою спаруй.
Ти бачив, як мій Срібний слід узяв,
Уже холодний, біля живоплоту?
Його й за двадцять фунтів не віддам.
* Коротко кажучи (перекруч. ісп).
1-й ловчий Та ні, не гірший, пане, і Дзвінок:
Він теж залився над холодним слідом
І двічі нині відшукав його.
Повірте, це у вас найкращий пес.
Лорд Дурний! Якби Лунай прудкіший був,
За нього б дав я десятьох таких.
Ти нагодуй як слід їх та доглянь!
Бо взавтра полюватиму я знов.
1-й ловчий Вельможний пане, все зроблю.
загрузка...
Лорд
(побачивши Пройда)
Це що? Чи мрець, чи п'яний? Він живий?
2-й ловчий Ще, пане, дихає. Якби не був
Він підігрітий пивом, то йому б
Холодною постеля ця здалась.
Лорд Тварюка, бач, розлігся, мов свиня.
Який бридкий твій образ, люта смерте!
Ось жарт я з цим п'янюгою утну.
А що, якби перенести його
У свіжу постіль, пишно одягти,
Внизати пальці перснями й подать
Йому до ліжка пресмачний обід,
1 щоб його збудили служники
В лівреях гарних,— то скажіть мені:
Чи не забуде злидень, хто він є?
1-й ловчий Авжеж забуде, пане, далебі!
2-й ловчий Прокинувшись, оторопіє він.
Лорд Подумає, що це приємний сон
Або пуста мана. Візьміть його,
Перенесіть в найкращий мій покій,
Повісьте всі сласні картини там,
Чуприну змийте у пахкій воді,
В кімнаті накуріте ялівцем,
Напоготові хай музики ждуть —
Тонами неземними ніжних струн
Його побавить, як проспиться він.
А заговорить — зразу підступіть
З низьким уклоном — і спитайте так:
"Що нам накаже наш вельможний пан?"
Один хай срібну миску піднесе,
Де плавають трояндні пелюстки,
Той — дзбан з водою, третій — рушника,
З словами: "Звольте руки остудить!"
Четвертий пишне вбрання хай подасть,
Спитавши, що він хоче надягти,
А ще котрийсь — розкаже про собак,
Про коней, а насамперед про те,
Як тужить пані, що слабує пан.
Втовчіть йому, що він безумним був,
А відповість, що марить він тепер,-
Запевніть ви, що обмар вже минув,
Що він — вельможний лорд. Ну, молодці,
Коли обачно все оце вдасте,
То кращої розваги й не знайти.
1-й ловчий Не бійтесь, пане, так ми все втнемо,
Так тонко розіграємо, що він
Повірить в теє лордство хоч-не-хоч.
Лорд Ну, в ліжко бережно його вкладіть,
А потім — буть напоготові всім.
Пройда виносять. Лунає сурма.
Йди, хлопче, подивися, хто це там.
Один слуга виходить.
Якийсь, напевне, подорожній пан
Спочить у мене в домі забажав.
Входить слуга.
Ну що? Хто там?
Слуга Актори мандрівні
Вам пропонують послуги свої.
Лорд Хай зайдуть.
Входять актори.
Прошу, хлопці, прошу в дім.
Актори Вельможний пане, дякуємо вам.
Лорд Ви хочете сьогодні грати тут?
1-й актор Як буде ваша ласка нас прийняти.
Лорд Та залюбки! Цього ось бачив я:
Синка орендаря колись він грав,
Що до панянки сватавсь. Я забув,
Як звуть тебе, одначе роль така
Тобі пасує, й грав чудово ти.
2-й актор Вельможний пане, то я Сото грав.
Лорд Так, так, і грав чудово, я кажу.
Ну що ж, з'явились дуже вчасно ви,
Бо хочу я тут жарт один утнуть,
І ви б могли мені допомогти.
Сьогодні буде в вас один глядач
Вельможний; та не певен я, чи ви
Спроможетесь потамувати сміх,
Побачивши, який чудний той пан.
Він у театрі зроду не бував,
І посмішка розсердила б його.
1-й актор Не бійтесь, пане, стримаємось ми,
Хоч би який химерник з нього був.
Лорд
(до слуги)
Ну, хлопче, заведи в їдальню їх
Та нагодуй вечерею як слід.
Що є в господі, все давай на стіл.
Слуга з акторами виходять.
І пажа розшукай — Бартолом'ю,
Нехай як даму приберуть його,
А потім до п'янюги відведуть.
Та звіть його з шанобою: "мадам",-
А він, як хоче догодить мені,
Достойно й чемно хай себе поводить.
Адже він бачив, як шляхетні дами
Своїм мужам і годять, і коряться.
То хай же і п'яниці так він годить,
До нього лагідно й уклінно мовить:
"Скажіть мені, владарю мій, у чім
Дружина ваша може вам явить
Свою покору і свою любов?"
Обніме ніжно, поцілує палко,
1 схилить голову йому на груди,
І сльози ллє, немовби дуже рада,
Що вичуняв її вельможний муж,
Хоч він себе уже сім років мав
За вбогого й гидкого жебрака.
А не по хлопцеві жіночий хист —
Присилувать себе до зливи сліз,-
На поміч цибулину треба взять
І до очей в серветці піднести,
То хоч-не-хоч, а потече сльоза.
Біжи й хутчіше це перекажи,
А що робити далі, дам я знати.
Слуга виходить.
Я знаю: паж зуміє добре вдать
Вельможну даму — й голос, і ходу,
І всі манери. Ох, кортить почути,
Як він п'янюгу "мужем" назове,
І сміх душитиме всіх слуг моїх,
Як слугувати будуть мужлаєві.
Піду туди — поради їм давати,-
І при мені, я думаю, вони
Той сміх здолають стримати в собі.
(Виходить)
СЦЕНА 2
На балкон над сценою виступають Пройд зі слугами — декотрі несуть
убрання, глек із водою, миску для вмивання та інші речі — і лорд.
Пройд Заради бога, дзбан легкого пива.
1-й слуга А може, пане, доброго вина?
2-й слуга Не зволите варення скуштувати?
3-й слуга Котрий убір надінете сьогодні?
Пройд Я Крістофер Пройд, не називайте мене паном,
Я зроду не пив вина, і не варення мені дайте, а вареного м'яса.
Не питайте, котрий убір я хочу надягти сьогодні, бо в мене стіль-
ки сорочок, скільки й спин, стільки панчіх, скільки й ніг, та й чере-
виків не більше — ба ні, часом у мене більше ніг, ніж черевиків.
А то ще, бува, з моїх черевиків пальці надвір визирають.
Лорд Хоч би вже зняв господь з вас цю ману!
Такий вельможний пан, значного роду,
Такий багатий, у такій пошані —
И таким нікчемним духом одержимий!
Пройд Ви що, хочете звести мене з глузду? Хіба я не
Крістофер Пройд, син старого Пройда з Бертон-Гіта, з роду роз-
иосник, з науки гребінник, з нагоди ведмедник, а за нинішнім
фахом — лудильник? Поспитайте Маріанну Гекіт, оту гладку він-
котську шинкарку, чи вона мене не знає! Коли не скаже, що я в
неї випив доброго пива аж на чотирнадцять пенсів наборг, то
назвіть мене брехуном, найпослідущим на весь християнський світ.
Овва! Я ще не сказився! О, а це що?..
3-й слуга Оце ж від того й тужить ваша пані.
2-й слуга Оце ж тому сумує ваша челядь.
Лорд Тому минають родичі ваш дім:
Відстрашує їх ваше божевілля.
Вельможний пане, о, згадай, хто ти,
Верни з вигнання давній розум твій
І прожени огидну маячню.
Диви, як годять слуги всі тобі,
Стоять, наказу ждуть — лише кивни.
Ти хочеш музики? Ось — грає Аполлон.
Чути музику.
В клітках співають двадцять солов'їв.
Спочити хочеш? Постіль жде тебе
М'якіша й запашніша, ніж було
Семіраміди ложе пресласне.
Чи прогулятися? Посиплемо стежини.
Чи верхи їздить? Коні вже стоять,
І збруя в злоті, в перлах дорогих.
Чи полювати? Соколи твої
Від жайворонка вище залетять,
А гончаки такі вже заливні,
Що аж від хмар відіб'ється луна
Й земля, мов бубон, нею загуде.
1-й слуга Зайців цькувати? То тзої хорти
Прудкі, як дужий олень чи як лань.
2-й слуга Картини любиш? Враз принесемо
Адоніса над бистрим ручаєм,
Кіпріду, що таїться в комиші,
І він під подихом її тремтить,
Немов під вітром осока тонка.
Лорд Покажем Іо, діву непорочну,
Як Зевс її заскочив і умкнув,-
Змальовано усе, немов живе.
3-й слуга Чи Дафну — як біжить через терни,
І ноги всі подряпані, в крові,
Заплаче сумно й Феб, узрівши те,-
Отак майстерно вдано сльози й кров.
Лорд Ти — лорд, і квит! Будь певен — ти є лорд!
Твоя жона — предивної краси,
Якої не знайти ніде сьогодні.
1-й слуга І поки сльози, що вона за вас,
Мій пане, пролила, тієї вроди
Ще не зв'ялили заздрісно, ніде
їй рівної на світі не було.
Вона й тепер від жодної не гірша.
Пройд Я — лорд? І маю отаку жону?
Чи я не сню? Чи, може, досі снив?
Не сплю я! Чую, бачу, говорю,
Солодкий дух вдихаю і лежу
В м'якій постелі. Далебі, я лорд —
А не лудильник, не Крістофер Пройд.
Ну що ж, ведіть мою жону сюди —
Та дзбан легкого пива принесіть.
Лорд виходить.
2-й слуга
(підносячи миску)
Вельможний пане, звольте руки мить.
Які ж ми раді, що ваш ум вернувсь,
Що знов ви, пане, тямите себе!
Проснили ви п'ятнадцять довгих літ,
Коли й не спали — марили неначе.
Пройд П'ятнадцять літ! Нівроку, ну й поспав!
Невже промовчав я увесь цей час?
1-й слуга Та ні, мій пане, не мовчали ви,
Але слова у вас були пусті.
Хоч ви лежали на постелі тут,
І все казали — витурено вас,
І лаяли шинкарку, і її
Заскаржити погрожували в суд,
Що пиво вам у кухлі подавала,
А треба — в запечатаних пляшках.
І Сесі Гекіт кликали не раз.
Пройд Еге ж, так зветься наймичка в шинку.
3-м слуга Яка там наймичка! Який шинок!
І люди ті, що згадували ви,-
Як Стівен Слай, старий Джон Непе із Гріса,
І Пітер Терф, і Генрі Пімпернел,
І ще душ двадцять отаких,— ніхто
Ніколи їх не бачив і не знав.
Пройд Ну, слава ж богу, що одужав я!
Усі Амінь!
Входять паж, перевдягнений на даму, слуги і лорд, що несе кухоль пива.
Пройд
(бере пиво)
Ну, дякую.
1 2 3 4 5 6 7