І встала Девора, і пішла з Бараком до Кедешу.
10 І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч люду. І пішла з ним Девора.
11 А кенеянин Хевер відділився від Каїна, з Ховавових синів, Мойсеєвого тестя, і поставив намет свій біля великого дуба в Цаананімі, що при Кедеші.
12 І донесли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор.
13 І зібрав Сісера всі свої колісниці, дев'ятсот залізних колісниць та весь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до Кішонської долини.
14 І сказала Девора до Барака: "Вставай, бо це той день, коли Господь дав Сісеру в твою руку. Ось Господь вийшов перед тобою". І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч воїнів.
15 І Господь навів сум'яття на Сісеру, на всі колісниці та на весь той табір його і вразив вістрям меча перед Бараком. І скочив Сісера з колісниці, і втікав пішки.
16 А Барак гнався за колісницями та за табором аж до Харошет-Ґаґґоїму. І впав весь табір Сісерин від вістря меча, і не залишилося жодного.
17 А Сісера втік пішки до намету Яїли, жінки кенеянина Хевера, бо був мир між Явіном, царем Гацору, та між кенеянином Хеверою.
18 І вийшла Яїл навпроти Сісери, і сказала до нього: "Зайди, пане мій, зайди до мене, не бійся!" І він зайшов до її намету, і вона накрила його килимом.
19 І сказав він до неї: "Дай мені напитися, бо я змучений спрагою". І відкрила вона молочного бурдюка, і напоїла його, та й знову накрила його.
20 І сказав він до неї: "Стань при вході намету. І якщо хто ввійде й запитає, чи є тут хто, то відповіси, що нема".
21 І взяла Яїл, жінка Хеверона, наметового кілка, і взяла в свою руку молотка, і підійшла тихо до нього, і поки той спав змучений, всадила того кілка в його скроню, аж у землю, і він помер.
22 А ж ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яїл навпроти нього й сказала йому: Іди, і я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш. І ввійшов він до неї, а Сісера лежить мертвий і кілок у скроні його!...
23 Так приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами.
24 А рука Ізраїлевих синів була все тяжча над Явіном, царем ханаанським, аж поки вони винищили Явіна, царя ханаанського.
Судді 5
1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня:
2 "Що в Ізраїлі запускають волосся, що на битву народ себе жертвує, благословляйте Господа!
3 Почуйте, царі, вуха наставте, князі. Господові я співатиму, оспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!
4 Господе, як ти йшов із Сеїру, як виходив з Едому, то тремтіла земля і крапало з неба, хмари дощили водою.
5 Перед Господнім обличчям попливли гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли шляхи, подорожні ж ходили навколишніми стежками.
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, як мати Ізраїля.
8 Коли обрав нових він богів, тоді розпочалася в брамах війна. Правду кажу вам, не видно було ні щита ні списа у сорока тисяч Ізраїля!
9 Серце моє з очільниками Ізраїлевими, що жертвуються для народу, благословляйте ви Господа!
10 Ті, хто їздить на білих віслючках, хто сидить на килимах та шляхом ходить, розповідайте!
11 Чути голоси там, де роздають воду, там оспівують правдиві справи Господні, правдиві справи народу його, Ізраїлю. Тоді то ввійшов був до брам Господній народ.
12 Пробудися, пробудися, Деворо! Пробудися, пробудися і пісню співай! Встань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!
13 Тоді останні з народу стали сильними, народ Господній став лицарями.
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корінь, Веніямин за тобою, серед народів твоїх, від Махіра прийшли були полководці а від Завулона ті, хто тримають перо.
15 І князі Іссахарові були разом з Деворою, Іссахар, як і Барак, був посланий пішим в долину. І було велике вагання в Рувимових ватагах!
16 Чого ти усівся між кошарами, щоб слухати звуки сопілки? Велике вагання у Рувимових відділах!
17 Пробуває Ґілеад на тому боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осів Асир, і при потоках своїх пробуває.
18 Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.
19 Царі прибули, воювали вони, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та срібла на здобич не здобули.
20 З неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!
22 Тоді стукотіли копита коней від бігу швидкого, від бігу його скакунів!
23 Прокляніть Мероза, каже ангел Господній, його мешканців повсякчас проклинайте, бо вони не прийшли Господові на допомогу, Господові на допомогу з лицарями!
24 Хай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, хай буде благословенна вона між жінками в наметі.
25 Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.
26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка. І вдарила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню пробила йому..
27 До ніг її він похилився, упав, простягнувся. До ніг її він похилився і повалився, де заточився.
28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: "Чому колісниця його запізнилася повернутися? Чому запізнилися колеса запряжок його?"
29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
30 "Ось здобич знаходять та ділять вони. Бранка, дві бранки на кожного чоловіка! Барвисті тканини Сісери, тканини барвисті, на два боки гаптовані, на шию кожному вони".
31 Хай отак згинуть усі вороги твої, Господе! А хто любить тебе, той як сонце, що сходить у силі своїй!" І край мав мир сорок років.
Судді 6
1 А Ізраїлеві сини лихими були в очах Господніх, і Господь дав їх у руку мідіян на сім років.
2 І зміцніла Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини зробили собі в горах сховки й печери у важкодоступних місцях зі страху перед Мідіяном.
3 І бувало, якщо посіяв Ізраїль, то піднімався Мідіян з Амаликом та сини Кедему і нападали на нього.
4 І вони ставали табором проти них, і нищили врожай аж до Гази. І не лишали вони в Ізраїлі ні поживи, ні жодної дрібної худоби, ні вола, ні осла,
5 бо вони зі своїми наметами і їхня худоба приходили в такій кількості, як сарана, їм та їхнім верблюдам не було числа. І вони приходили, щоб пустошити край.
6 І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа.
7 І коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна,
8 то Господь послав до Ізраїлевих синів пророка, а він сказав їм: "Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: "Я вивів вас з Єгипту і спровадив з оселі рабства.
9 Я врятував вас з єгипетської руки і з руки всіх, хто вас гнобив. І я вигнав їх перед вами, а їхній край віддав вам.
10 І сказав я до вас: "Я Господь, Бог ваш! Не бійтеся аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви". Та ви не послухали мого голосу!"
11 І прийшов ангел Господній, і сів під дубом, що в Офрі, який належить Йоашеві, нащадкові Авієзера. А син його Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб швидше сховати від мідіян.
12 І явився до нього ангел Господній, і промовив йому: "Господь з тобою, хоробрий чоловіче!"
13 А Гедеон сказав до нього: "О, пане мій, якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі його чуда, про які розповідали нам наші батьки промовляючи: "Ось з Єгипту вивів нас Господь? А зараз Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна"".
14 Господь обернувся до нього і сказав: "Іди з усією своєю силою, і ти врятуєш Ізраїля з руки Мідіяна. Я посилаю тебе".
15 А Гедеон сказав йому у відповідь: "О, Господе мій, чим я врятую Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у батька свого".
16 І сказав йому Господь: "Я буду з тобою і ти поб'єш усіх тих мідіян, як одного".
17 А той до нього сказав: "Якщо знайшов я ласку в очах твоїх, то зроби мені ознаку на підтвердження, що це ти розмовляєш зі мною.
18 Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до тебе, і не принесу подарунка мого, і не покладу перед обличчям твоїм". А той сказав: "Я сидітиму аж до твого повернення".
19 І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи борошна, м'ясо поклав до кошика, а юшку влив до горщика. І приніс він до нього під дуб, та й поставив перед ним.
20 І сказав до нього ангел Божий: "Візьми це м'ясо й ці опрісноки, та й поклади на цю скелю, а юшку вилий. І той так зробив.
21 І ангел Господній кінцем палиці, що в руці його, доторкнувся до м'яса та до опрісноків, і знявся зі скелі вогонь, та й пожер те м'ясо та опрісноки, а ангел Господній зник з його очей.
22 Гедеон зрозумів, що це ангел Господній, і сказав: "Лихо мені, Володарю, Господе, бо я бачив Господнього ангела віч-на-віч".
23 І сказав йому Господь: "Мир тобі, не бійся, не помреш!"
24 І Гедеон збудував там жертовника для Господа, і дав ім'я йому Єгова-Шалом2. Він і донині в Офрі Авіезеровійій.
25 І сказав йому Господь тієї ночі: "Візьми семирічного бичка батька свого і розбий Ваалового жертовника, що належить батькові твоєму, а священний стовп, що при ньому, зрубай.
26 І збудуєш жертовника Господові, Богові своєму, на верхів'ї цієї кам'яної твердині. І візьмеш того бичка, і принесеш цілопалення дровами із священного стовпа, якого зрубаєш".
27 І взяв Гедеон десять людей зі своїх рабів, і зробив, як казав до нього Господь. І через те, що боявся родини батька свого та людей того міста, то зробив це не вдень, а вночі.
28 І побачили люди того міста вранці, що жертовник Ваалів розбитий, і священний стовп, що при ньому, порубаний, і бичка принесено в жертву на збудованому жертовнику.
29 І запитували вони один одного: "Хто зробив це?" І вони випитували й шукали, і сказали: Гедеон, син Йоашів, зробив це.
30 І сказали люди того міста до Йоаша: "Виведи сина свого і хай він помре, бо розбив Ваалового жертовника та порубав священного стовпа, що при ньому".
31 А Йоаш сказав до всіх, що стояли при ньому: "Чи вам захищати Ваала? Чи вам рятувати його? Хто захищатиме його, той буде вбитий до ранку. Якщо він Бог, то хай сам захистить себе, коли хтось розбив його жертовника".
32 І він назвав його того дня Єруббаалом, промовляючи: "Хай змагається з ним Ваал, бо він розбив його жертовника".
33 А всі мідіяни й амаликитяни та сини Кедему зібралися, і разом перейшли Йордан, і таборували в долині Ізреел.
34 А дух Господній зійшов на Гедеона і він засурмив у сурму, і скликав до себе Авіезер.
35 І послав посланців по всьому Манасії, і був скликаний до нього й він.