Міф індіанців племені гуронів
Спочатку не було нічого, окрім води. Тільки широке-широке море простиралось на всі чотири сторони світу. Його єдиними мешканцями були тварини, які жили на воді, під водою, літали у повітрі.
Одного дня із Неба впала прекрасна жінка. Дві полярні гагари пролітали неподалік, побачили вони жінку — і підхопили її. Але ноша була занадто важка для двох маленьких гагар. Злякалися птиці, що не втримають вони дорогоцінну ношу, упустять у море — і вона втоне.
Голосно закликали вони на допомогу. На пташиний клич обізвалося все живе. Стали радитися, як врятувати небожительку.
Велика Морська Черепаха сказала:
— Опустіть її на мою спину. Нікуди вона з моєї спини не впаде.
Гагари так і зробили.
Потім рада звірів стала радитись, як бути далі. Мудра Морська Черепаха сказала, що жінці для життя необхідна земля.
Усі звірі по черзі стали пірнати на морське дно, але ніхто до нього так і не досягнув.
Останньою пірнула Жаба.
Пройшло дуже багато часу, поки Жаба з'явилася на поверхні води і принесла жменьку землі. Цю землю вона віддала жінці. А жінка розсипала її по спині Черепахи, розрівняла землю.
Так виникла суша.
Із часом на цій суші зазеленіла трава, виросли дерева, потекли ріки.
Жінка народила дітей. І діти почали жити на розквітлій землі.
А земля і досі тримається на спині Великої Черепахи.