Якась нездоланна сила стискувала всі його члени, нестримно тягнула вниз, в глибину чорної мовчазної мертвої води. Зробивши кілька рухів руками й плечима, він виринув на поверхню. Дивна тиша стояла навкруги.
Гассо широко змахував руками, пливучи туди, де стирчала з води бура кінська спина.
Здавалось, чиїсь великі залізні руки обхопили Гассо, стискали його горло, стегна. Він подумав, що зможе перебороти це, якщо попливе швидше. Кінь чекав! Його останній супутник, останній живий друг! Але залізні руки не відпускали Гассо. Вони все міцніше стискували його груди, стегна, ноги. У нього починалися судорги. Тоді він поплив повільніше, щоб звільнитися від них. І раптом Гассо помітив, що зовсім не посувається уперед, йому здалося, що його скоріше відносить назад.
Гассо зовсім задихався. Він потягнувся руками до горла, щоб звільнити себе від цих крижаних кайданів.
І в цю мить він почав тонути. Ніби якийсь важкий тягар упав зверху на його потилицю і плечі і з великою силою потягнув його в глибину.
Зробивши надлюдське зусилля, він якось вирвався і ще раз виринув на поверхню. Кінь!..
В розпачі він озирнувся навкруги, потім зник під водою, востаннє піднявши вгору стиснутий кулак.
* * *
Люди в коротких плащах і морських капелюхах, що пливли на плоскому човні, шукаючи тих, кому пощастило врятуватися, здалека побачили, як Гассо залишив своє дерево.
Вони стежили за ним, коли він увійшов у воду, повернувся до свого дерева і потім знову поплив. Люди швидко розвернули свій човен, на якому були хліб, вино і суха одежа, і попливли туди, де ця самотня, одчайдушна людина наважилася вступити в єдиноборство з водою.
Один з рятівників сказав:
— Він вирішив плисти нам назустріч…
Але інші заперечливо похитали головами. Потопаючий плив зовсім у протилежному напрямі.
— Я не розумію його, — сказав стерновий, чоловік з рум'яним лицем і червоними руками. — Чого він шукає у воді?
Ті, що не веслували, стежили за плавцем. Самотня людська голова ледве рухалась, вона зникала під водою, потім знову з'являлася на поверхні. І тут люди в човні помітили коня. Хтось голосно вилаявся:
— От дурень! Він хоче добратися до свого коня! От уперта мужича натура! Не може покинути своє добро… Далеко, дуже далеко, чоловіче! Ти не подужаєш!..
Люди в човні почали гукати, розмахувати руками, вони хотіли привернути до себе увагу самотнього плавця.
— Назад! Коня все одно не врятуєш! Навіщо тобі кінь?! Пливи назад! Ми заберемо тебе!
Вони бачили, як невідомий востаннє підняв угору руку. Пізніше дехто говорив, що плавець махав рукою коневі. Інші, що мали гостріші очі, запевняли, ніби він погрожував кулаком небу. Але всі зійшлися на тому, що цього упертюха, який потонув на їхніх очах, можна було б врятувати, коли б не це його безглузде бажання визволити коня, що був уже приречений богом, як десятки інших нерозумних тварин, загинути від голоду й холоду і зникнути під водою.
[1] Польдером в Голландії називають осушені й оброблені ділянки на узбережжі, що лежать нижче рівня моря. Земля тут дуже родюча, і тому ці райони Голландії густо населені. Польдери захищені від моря системою гребель. (Прим. перекл.)
[2] "Крючки" і "тріски" — назви двох політичних угруповань, які ворогували в Голландії в XV сторіччі. До першого належали реакційні феодальні кола, до другого — міські дворянські елементи, що виступали за утворення в країні централізованої державної влади (Прим. перекл.).
Переклад: Надія Андріанова та Яків Валах