Але ж сміється!.. Він був такий нечемний…
Чалмерс(під'юджуючи в жарт місіс Давсет). Нечемний!.. О, Сакарі!
Сакарі. Шановна леді з ласки своєї шуткують…
Місіс Давсет. Він був такий нечемний, що попрохав мене пояснити, чому в нас такі високі ціни. Містер Давсет пояснює це тим, що люди в нас занадто заможні.
Сакарі. Яка надзвичайна країна! Люди тут бідні, бо мають забагато грошей.
Чалмерс. Чи ж не від того підскочили ціни, що в обігу надміру золота?
Місіс Давсет. Містер Сакарі висловив таку думку сам, а коли я погодилася з ним, він же почав проти неї сперечатися. Він поводиться зі мною страх як негречно.
Ратленд (відкахикнувшись, каже так солодко, немов мастить єлеєм). Все лихо з пиятики. Спиртові трунки, алкоголь — ось що підриває нашу промисловість, наші заклади, нашу віру в бога — все чисто. Рік у рік робітники заживають усе більше й більше алкоголю. Звісно, працездатність через те знижується, а вартість продукції йде вгору, отже, й ціни йдуть угору.
Давсет. Почасти, тільки почасти. Щоб сказати точніше, додамо ще одне: ціни підскочили й тим, що робітничий клас живе не досить ощадно. Коли б наші робітники збивали гроші, як те роблять французькі селяни, ми могли б продавати більше на світовому ринкові й жилося б нам багато краще.
Сакарі (вклоняючись). Наскільки я міг зрозуміти, виходить так: що ощадливіший ваш народ, то більше ви зіб'єте грошей, а що більше зіб'єте грошей, то більше можете продати, а що більше ви продаєте, то краще вам живеться?
Давсет. Точнісінько так. Точнісінько.
Сакарі. А що менше ви продаєте, то гірше вам живеться?
Давсет. Саме так.
Сакарі. Отже, якщо народ житиме якнайощадніше і купуватиме все менше, настануть злидні?
Давсет(збитий з пантелику). Е-е… очевидячки…
Сакарі. Виходить, народові живеться кепсько через те, що він ощадливий, а не через те, що він не ощадливий?
Давсет замітався цілком, а місіс Давсет підносить розпачливо руки.
Місіс Давсет(обертаючись до Нокса). А може, ви, містере Ноксе, поясните нам причину такої незрозумілої дорожнечі?..
Старкветер згортає похапцем свого записника, закладає пальця між сторінками і наслухає. Нокс посміхається, але нічого не каже.
Долорес Ортега. Будьте ласкаві, поясніть, містере Ноксе. Я страх як хочу довідатися, чому життя так подорожчало тепер. Ось, приміром, сьогодні вранці я почула, що ціни на м'ясо знову підскочили.
Нокс вагається й дивиться запитливо на Маргеріт.
Габард. Я певний, що містер Нокс здолає просвітлити цю заплутану проблему.
Чалмерс. Та не можете ж ви, такий завзятий та гострий промовець у конгресі, сторопіти тут, серед друзів.
Нокс(запалюючись). Мені й на гадку не спадало, що в цій господі можуть обговорювати такі питання.
Старкветер (гостро і владно). Яка тому причина, що ціни йдуть угору?
Нокс (так само гостро, але й упевнено). Крадіжка.
Це слово вибухає серед присутніх, немов бомба; а проте вони сприймають його чемно й посміхаючись, хоч слово те їх дуже вразило
Долорес Ортега. Яке романтичне пояснення. Виходить, той, хто щось має,— той власність свою украв.
Нокс. Не зовсім, але майже так. Візьмімо автомобілі, наприклад. Цього року витрачено п'ятсот мільйонів доларів на купівлю автомобілів. Ті гроші виробили чоловіки, що тяжко гнуть спини в копальних та на ливарнях, жінки, що збавляють собі очі за шитвом у майстернях, продавниці, що заробляють по чотири-п'ять доларів на тиждень, дрібні діти, що працюють на фабриках та бавовнопряднях, — саме вони виробили ті п'ятсот мільйонів, витрачених цього року на автомобілі. І гроші ті вкрадено в людей, що тяжко працюють.
Місіс Старкветер. Я так і знала, що це автомобілі в усьому винні!
Долорес Ортега. Але ж, містере Ноксе, я також маю автомобіля.
Нокс. Чиясь праця його створила. Чи не ваша?
Долорес Ортега. Нехай бог милує,— ні! Я придбала його… і заплатила грішми.
Нокс. То ви, мабуть, працювали коло чого іншого, а тоді обміняли продукт своєї праці на автомобіля?
Пауза.
Ви не відповідаєте. Отже, я можу зробити висновок, що ви маєте автомобіля, якого вироблено чиєюсь чужою працею і за який ви не віддали ані крихти своєї власної. Саме це я й зву крадіжкою. Ви звете це власністю. А проте це чистісінька крадіжка.
Старкветер(перебиваючи Долорес Ортегу, що саме налагодилася відповісти). До чого тут крадені автомобілі? Невже ви не маєте досить розуму, щоб глянути на питання ширше? Я ділова людина. Автомобілів я не краду.
Нокс (посміхаючись). Звичайно, автомобілів ви не крадете, — то надто дрібна здобич! Ви орудуєте в куди ширшому масштабі.
Старкветер. Але я краду?
Нокс (знизуючи плечима). Якщо хочете, то так.
Старкветер. Я скидаюся на одного джентльмена з Міссурі. Доведіть мені!
Нокс. А я скидаюся на техасця. Це має бути в моїх руках.
Старкветер. Я переніс свій осідок відразу до Техасу. Ану-но, що я краду в ширшому масштабі?
Нокс. Я скажу. Ви — визначний фінансист, монополіст і магнат. Дозвольте вдатися до статистики?
Старкветер. Шкварте.
Нокс. Ви контролюєте дев'ять мільярдів доларів, укладених у залізниці; два мільярди в індустріальних концернах; один мільярд у страхових компаніях; один мільярд у різних банках; два мільярди в інших кредитних закладах. Завважте: я не кажу, що всі оті гроші належать вам особисто, але ви порядкуєте ними на власний розсуд. Це все, що вам потрібно. Коротко кажучи, ви порядкуєте такою великою часткою капіталу Сполучених Штатів, що решта капіталістів іде вашим слідом. Отже, так. За останні кілька років, унаслідок різних фінансових махінацій, основний капітал нашої національної індустрії штучно збільшився на сімдесят мільярдів доларів. Але це тільки-но шумовиння — чистісіньке шумовиння, облуда! Ви, монополіст, чудово знаєте, що то за шумовиння. Я сказав — сімдесят мільярдів. То не має значення — їх може бути й сорок мільярдів і вісімдесят, — досить того, що сума величезна. А що означає оте шумовиння, варте сімдесят мільярдів? Воно означає з п'яти відсотків на рік — три з половиною мільярди прибутку; тобто цей рік, як і кожного іншого року, споживач сплачує за товари на три з половиною мільярди доларів більше, ніж товари варті. А сплачувати ці гроші має працюючий люд. Оце ж і є крадіжка. Ось чому ціни йдуть угору. Хто збиває шумовиння? Хто має з того шумовиння крадений зиск? Чи то ж я вклав його вам до рук?
Старкветер. А хіба за врядування не належиться платня?
Нокс. Іменуйте це, як вам до вподоби, — однаково.
Старкветер. Та хіба ж я не роблю два долари там, де раніше був один? Хіба я не збільшую цим самим достатків?
Нокс. А хіба ж це не елементарний обов'язок щодо свого ближнього?
Старкветер. О, ви — безнадійний мрійник!.. (Береться до свого записника).
Ратленд (гостро). І я теж краду, містере Ноксе?!.. Я, що дістаю платню за проповідь слова божого?
Нокс. Ваша платня береться з того самого шумовиння. Хочете знати, хто сплачує вам платню? Не ваші парафіяни, — ні! Вам платять малі діти, що працюють на фабриках, та й усі інші — всі раби, прикуті до фабричного колеса. Ось хто сплачує вам вашу платню.
Ратленд. Я заробляю її.
Нокс. Але вони платять.
Місіс Давсет. Ой-ой, містере Ноксе, та ви ще гірші за містера Сакарі. Ви просто анархіст! (Удає, немов тремтить з переляку).
Чалмерс (до Нокса). Ці ваші твердження, гадаю, — частина вашої завтрашньої промови?
Долорес Ортега (плескає в долоні). Це проба! Він перевіряє свою майбутню промову на нас.
Сакарі. А як, на вашу думку, можна запобігти цій… е… цій крадіжці?
Старкветер знову згортає записника, закладаючи пальцем сторінку, і прислухається до Ноксових слів.
Нокс. Дуже просто. Змінивши державну машину, що керує життям дев'яноста мільйонів людей.
Сакарі. Я гадав — мене навчано так у Йєлі,— що ваша державна машина чудова, о так — пречудова.
Нокс. Вона вижила свій вік. Її місце на смітнику. Замість нам служити, вона нами верховодить. Ми її раби. Зграя політичних шахраїв та лицемірів запосіла її і чинить там свою волю. Коротко кажучи, згори й донизу нами орудують шахраї. Навколо пас царює крадіжка.
Габард. Але ж кожен уряд складається з представників свого народу. Жадний народ не вартий кращого уряду, ніж він має. Коли б народ був більшого вартий, він би й мав кращий уряд.
Старкветер схвально киває головою.
Нокс. Це брехня. І я запевняю вас, що народ Сполучених Штатів з його моральними принципами та прагненнями стоїть вище за свій уряд. Теперішній уряд — це уряд політиканів в інтересах політиканів і в ім'я політиканів. Але наш народ вартий кращого уряду. Містере Сакарі, чи ви коли чули анекдота про чотири тузи?
Сакарі. Здається, ні.
Нокс. А в покер ви граєте?
Сакарі (жваво). О так, — захоплива гра! Я навчився її… в Йєлі.. Те стало мені в добрі гроші.
Нокс. Так ото цей анекдот нагадує мені наших шахраюватих політиканів. Морального стриму для них не існує. На крадіжку вони дивляться як на річ законну, цілком законну. Вони не вбачають нічого негожого, коли банківник наділяє себе кращими картами. Що ж — його пора, він і живиться, а потрапить колода їм до рук, — вони своє візьмуть.
Долорес Ортега. Але де ж ваш анекдот, містере Ноксе? Я теж граю в покер.
Нокс. Це сталося в Неваді, в селищі шукачів золота. Якийсь новачок стежив за грою в покер. Він стояв за банківником і побачив, як той нишком кинув собі чотири тузи, витягши їх спідсподу колоди. (Далі каже, повільно розтягуючи слова, як то роблять на заході Штатів). Новачок перейшов до картяра, що сидів навпроти банківника, і мовив йому стиха: "Слухайте, — я бачив допіру, як банківник витяг собі чотири тузи з колоди". Картяр подивився на нього якусь миті, та й каже: "Ну та й що?" — "О, нічого, — відказує новачок, — я тільки подумав, що вам цікаво було б знати. Кажу ж бо, — я бачив допіру, як банківник витяг собі чотири тузи з колоди", — "Слухай по ти, хлопче, — сказав картяр, — не сунь свого носа до чужого проса. Ти ж нічогісінько в цій грі не тямиш! Таж зараз він роздає карти, не хто!"
Маргеріт(підводячись, тим часом як усі сміються). Ми надто довго розмовляємо про політику. Долорес, будьте ласкаві, розкажіть мені про свій новий автомобіль.
Нокс (наче раптом згадавши). Я ж мушу йти! (Півголосом до Маргеріт). Невже я маю тиснути руку всім?
Маргеріт(хитає головою і каже теж неголосно). Любий, чарівний Алі-Баба…
Нокс(похмуро).