І почув Господь, і запалав його гнів, і загорівся між ними Господній вогонь, та й пожер їх у кінці табору.
2 І народ став кричати до Мойсея. І Мойсей помолився до Господа, і погас той вогонь.
3 І він назвав те місце ім'ям Тавера, бо між ними горів був Господній вогонь.
4 І стали люди з інших народів, що були серед них, вередувати, що й сини Ізраїлеві заплакали разом з ними та казали: "Хто нагодує нас м'ясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті задарма, і огірки, і дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А зараз душа наша в'яне, нема нічого, тільки манна нам перед очима".
7 А манна як коріандрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталю.
8 Люди ходили і збирали її, мололи жорнами, або товкли в ступі, варили в горшку і робили з неї калачі. А смак її був, як смак оливного коржа.
9 Коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.
10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І дуже запалав гнів Господній, і було те лихим в очах Мойсеєвих.
11 І сказав Мойсей до Господа: "Нащо вчинив ти лихе своєму рабові? І чому я не знайшов ласки в очах твоїх, що ти поклав тягарем весь народ на мене?
12 Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що ти кажеш мені: Неси його на грудях своїх, як мати носить грудне маля, до землі, яку ти присягнув батькам його?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть переді мною, промовляючи: "Дай нам м'яса, і ми будемо їсти!"
14 Не подолаю я сам носити весь цей народ, бо він тяжчий за мене!
15 А якщо ти так зі мною обійшовся, то краще вбий мене, якщо я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!"
16 І сказав Господь до Мойсея: "Збери ж мені сімдесят людей зі старшин Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старшини народу та його очільники, і збери їх до намету зібрання, і стануть вони там з тобою.
17 І я зійду, і розмовлятиму там з тобою, і візьму від духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть з тобою тягар того народу, і ти не носитимеш сам.
18 А до народу скажи, щоб освятилися назавтра, і вони їстимуть м'ясо, бо вони плакали до Господніх вух, промовляючи: "Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті?" І дасть Господь їм м'яса, і вони їстимуть.
19 Не один день вони їстимуть і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20 а цілий місяць, аж поки не вийде воно з їхніх ніздрів і стане їм на огиду, бо вони знехтували собі Господа, що серед них і плакали перед обличчям його, промовляючи: "Нащо ми вийшли з Єгипту?21 І сказав Мойсей: "Шістсот тисяч того народу, що я серед нього, а ти сказав: "Я дам їм м'яса і вони будуть їсти його цілий місяць".
22 Чи вистачить їм худоби дрібної та великої, зарізаної для них? Чи також усієї морської риби вистачить їм?"
23 А Господь сказав до Мойсея: "Чи Господня рука буває коротка? Ось ти побачиш, чи виконається тобі моє слово, чи ні".
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесят людей зі старшин народу, і поставив їх навколо намету зібрання.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від духа, що на ньому, і дав на сімдесят старшин. І як спочив на них дух той, то вони стали пророкувати деякий час.
26 І залишилося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення іншому Медад. І спочив на них дух, а вони були серед записаних, та не вийшли до намету зібрання, а пророкували в таборі.
27 І побіг юнак, і сказав до Мойсея: "Елдад і Медад пророкують у таборі!"
28 І сказав Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодості: "Пане мій Мойсею, заборони їм!"
29 І сказав йому Мойсей: "Що ти хвилюєшся за мене? О, якби то весь Господній народ став пророками, коли б дав Господь духа свого й на них!"
30 І повернувся Мойсей до табору, він та старшини Ізраїлеві.
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиць від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й денна дорога сюди навколо табору, і біля двох ліктів на поверхні землі.
32 І встав народ, і весь той день і всю ніч, і наступний весь день збирали перепелиць. І той, хто зібрав мало, зібрав десять хомерів. І вони розклали їх собі скрізь навколо табору.
33 Ще не пережували вони те м'ясо, що було між їхніми зубами, а гнів Господній запалився на народ! І вразив Господь той народ тяжким мором...
34 І названо те місце Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і зупинилися в Гацероті.
Числа 12
1 І нарікали Маріам та Аарон на Мойсея за жінку кушиянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушиянку.
2 І казали вони: "Чи тільки з Мойсеєм Господь розмовляв? Чи ж не розмовляв він також і з нами?" І почув це Господь.
3 А той чоловік, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.
4 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріам: "Вийдіть ви троє до намету зібрання". І вони троє вийшли.
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході намету зібрання, та й покликав Аарона й Маріам. І вийшли обоє вони.
6 І сказав він: "Послухайте ж ви моїх слів: "Якщо між вами з'явиться пророк, то я, Господь, відкриюся у видінні йому, уві сні розмовляти з ним буду.
7 Не так з рабом моїм Мойсеєм, що в усій оселі моїй він повірений!
8 Розмовляю я з ним вуста до вуст, а не видінням і не загадками, і образ Господа він бачить. Як ви наважилися нарікати на Мойсея, мого раба?9 І запалав гнів Господній на них, і він пішов,
10 а хмара відступила від намету зібрання. А ось Маріам побіліла, як сніг від прокази! І обернувся Аарон до Маріам, і побачив, що її вразила проказа!
11 І сказав Аарон до Мойсея: "Будь ласка, мій пане, не поклади на нас гріха за нерозумний наш вчинок!
12 Благаю тебе, хай не буде вона, як та мертва дитина, зітліла на половину, що виходить з утроби матері своєї".
13 І Мойсей кликав до Господа, промовляючи: "Боже, вилікуй же її!"
14 І сказав Господь Мойсеєві: "А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона на сім день осоромлена? Вона буде замкнута сім день поза табором, а потім повернеться".
15 І була замкнута Маріам поза табором сім день, а народ не рушив аж до її повернення.
16 А потім рушив народ з Гацероту і отаборився в пустелі Паран.
Числа 13
1 І промовляв Господь до Мойсея:
2 "Пошли людей, і вони оглянуть Ханаанський край, що я даю Ізраїлевим синам. Пошли по одному чоловікові від плем'я своїх батьків, голову плем'я пошли.
3 І послав їх Мойсей з пустелі Паран за Господнім наказом. Усі вони чоловіки гідні, голови Ізраїлевих синів.
4 А оце імена їх: для Рувимового плем'я — Шаммуа, син Заккурів,
5 для Симеонового плем'я — Шафат, син Хоріїв,
6 для Юдиного плем'я — Калев, син Єфуннеїв,
7 для Іссахарового плем'я — Їґал, син Йосипів,
8 для Єфремового плем'я — Осія, син Навинів,
9 для Веніяминового плем'я — Палті, син Рафуїв,
10 для Завулонового плем'я — Ґаддіїл, син Содіїв,
11 для Йосипового і Манасіїного плем'я — Ґадді, син Сусіїв,
12 для Данового плем'я — Амміїл, син Ґемалліїв,
13 для Асирового плем'я — Сетур, син Михаїлів,
14 для Нефталимового плем'я — Нахбі, син Вофсіїв,
15 для Ґадового плем'я — Ґеуїл, син Махіїв.
16 Оце імена тих людей, що Мойсей послав був оглянути той край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина Ісусом.
17 І послав їх Мойсей оглянути Ханаанський край, та й промовив до них: "Підіть на південь і зійдіть на гору,
18 Подивитеся на той край, який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабкий, чи малий він, чи численний?
19 І який той край, що він сидить у ньому, чи він хороший чи поганий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи за мурами?
20 І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерева, чи ні? Не бійтеся, і візьміть з плоду землі. А це були дні виноградного першоплоду".
21 І пішли вони, і розвідали той край від пустелі Цін аж до Рехова, у напрямку до Хамоту.
22 І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім років перед Цоаном єгипетським.
23 І прибули вони аж до долини Ешкол, і зрізали там гілку з одним гроном винограду, і вдвох понесли її на жердині і також узяли із гранатів та з фіґ.
24 Те місце назвали Нахал-Ешколом, через те гроно, що Ізраїлеві сини зрізали були там.
25 І повернулися вони з огляду того краю по сорока днях.
26 І прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустелі Паран, до Кадешу, і показали плоди того краю.
27 І вони розповіли Мойсеєві та всій громаді: "Прибули ми до краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його!
28 Та народ той, що сидить у тому краї, дужий, а міста укріплені й величезні. А також бачили ми там нащадків велетня...
29 Амалик сидить у краї Негев, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять у горах, а ханаанянин сидить над морем та при Йордані".
30 А Калев заходився втихомирювати народ перед Мойсеєм та й сказав: "Ми зараз підемо й заволодіємо ним, бо ми справді можемо перемогти його!"
31 Та люди, що ходили з ним, сказали: "Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він дужчий за нас"...
32 І пустили вони між Ізраїлевими синами лиху звістку про той край, що оглядали його, промовляючи: "Той край, що ми оглядали його, це край, який пожирає своїх мешканців. А весь той народ, що ми бачили в ньому, високий на зріст.
33 І там ми бачили велетнів, синів Енака, і відчували ми себе немов та сарана, і такими здавалися ми певно й для них!
Числа 14
1 І зняла ґвалт уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі.
2 І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: "О, краще б ми померли були в Єгипетському краї, або в цій пустелі!
3 І нащо Господь провадить нас до того краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам повернутися до Єгипту?"
4 І сказали вони один до одного: "Оберімо собі голову, та й повертаймося до Єгипту!"
5 І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усією громадою Ізраїлевих синів.
6 А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, з тих, що оглядали той край, роздерли одяг свій,
7 та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів: "Той край, що перейшли ми по ньому, щоб оглянути його, край той дуже хороший!
8 Якщо Господь уподобає собі нас, то впровадить нас до того краю і дасть його нам, край, який тече молоком та медом.
9 Тільки не бунтуйте проти Господа і не бійтеся народу того краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!"
10 І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня з'явилася в наметі зібрання всім Ізраїлевим синам...
11 І промовив Господь до Мойсея: "Аж доки буде цей народ зневажати мене, доки не буде він вірити мені і в усі ті ознаки, що я вчинив був серед нього?
12 Вражу його і позбавлю його нащадків, а тебе зроблю народом більшим і дужчим від нього".
13 І сказав Мойсей до Господа: "І почує Єгипет, з якого ти вивів своєю силою народ цей,
14 та й скаже до мешканців цього краю, які чули, що ти Господь, що ти являєшся серед цього народу віч-на-віч, Господе, а хмара твоя стоїть над ними, і що ти ходиш перед ними, оповитий хмарою, вдень, а вночі, оповитий вогнем,
15 якщо знищиш ти цей народ, всіх до одного, то скажуть ті люди, що чули про тебе:
16 Через неспроможність Господа впровадити той народ до краю, якого він присягав був їм, винищив їх у пустелі...
17 А зараз хай же звеличиться сила Господня, як ти наказав був, промовляючи:
18 "Господь довготерпеливий і багатомилостивий, він пробачає провину й переступ, та не залишає без покарання, караючи провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях".
19 Пробач же провину цього народу через велику милість свою, як пробачав ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!"
20 А Господь сказав: "Я пробачив за словом твоїм.
21 Але, як живий я, слава Господня наповнить весь цей край.
22 Тому всі ті люди, що бачили славу мою та ознаки мої, що вчинив я в Єгипті та в пустелі, але випробовували мене десять раз та не слухали голосу мого,
23 правду кажу, не побачать вони того краю, що я присягав був їхнім батькам.