Посміхнувшись, він промовчав, потягся до карафки, налив і жадібно випив. Знемагала його спрага, — мов би великий вогонь усередині заливав він прозорою водою.
Каледін дрібно тарабанив пальцями, допитливо розпитував:
— Що спільного у вас з більшовиками?
— Ми хочемо завестй у себе в Донському краєві козацьке самоврядування...
— Так, але вам, очевидно, відомо, що на 4 лютого скликається Військовий круг. Членів буде переобрано... Чи погоджуєтесь ви на взаємний контроль?
— Ні! — Подтелков підвів спущений погляд, твердо відповів: — Коли вас буде меншість, — ми вам диктуємо свою волю.
— Але ж це насильство!
— Так.
Митрофан Богаєвський, переводячи погляд з Подтелкова на Кривошликова, спитав:
— Чи визнаєте ви Військовий круг?
— Остільки-оскільки... — знизав широченними плечима Подтелков. — Крайовий військово-революційний комітет скличе з'їзд представників від цього... від людности. Він' працюватиме під контролем всіх військових частин. Коли з'їзд нас не задовольнить, ми його не визнаємо.
— Хто ж за суддю буде? — звів Каледін брови.
— Нарід! — Подтелков погордо відкинув голову, скриплячи шкірою тужурки, привалився до спинки різьбленого стільця.
По короткій перерві заговорив Каледін. У залі затихнув галас, у запалій тиші розбірно залунав низький, осінньо-тьмяний тембр отаманового голосу.
— Уряд не може скласти своїх повноважень на вимогу Крайового військово-революційного комітету. Теперішній уряд обрала вся людність Дону і тільки вона, а не окремі частини можуть вимагати від нас скласти повноваження. Під' упливом 'Злочинної агітації більшовиків, що намагаються нав'язати Краєві свої порядки, ви вимагаєте передати вам владу. Ви — сліпе знаряддя в руках більшовиків. Ви виконуєте волю німецьких наймитів, не усвідомивши тієї колосальної відповідальности, що ви берете на себе перед усім козацтвом. Раджу одуматися, бо нечувані злигодні несете ви рідному краєві, ставши на шлях чвар з урядом, що відбиває волю всієї людности. Я не держуся за владу. Збереться Великий військовий круг — і він вирішуватиме долю краю, але до його скликання я мушу залишитися на свойому пості. Востаннє раджу одуматися.
Після нього говорили члени уряду козацької і іногородньої частини. Довгу промову, перевиту солоденьким умов-ленням вивернув на голови членів Ревкому есер Боссе.
Викриком перепинив його Лагутін:
— Наша вимога — передайте владу Військово-революційному комітетові. Чекати нічого, коли Військовий уряд стоїть за мирне розв'язання справи...
Богаєвський посміхнувся:
— Отже?
— ...Треба ознайомити до вселюдного відома, що влада перейшла до Ревкому. Чекати два з половиною тижні, поки збереться ваш Круг, неможна! Нарід і так страх як сповнився гнівом.
Довго мимрив Карев, і шукав нездійсненого компромісу Свєтозаров. , —
Подтелков слухав їх з роздратуванням. Він нашвидку оглянув обличчя своїх, помітив, що Лагутін хмуриться і блі-діє, Кривошликов очей не підводить від столу. Головачов нетерпляче поривається щось сказати. Виждавши, Кривошликов тихо шепнув:
— Скажи!
Подтелков наче чекав цього. Відсунувши стільця, він заговорив натужно, заікуючись від хвилювання, шукаючи якихось великих непереможних слів переконання.
— Не так ви говорите! Коли б Військовому урядові вірили,— я з охотою відмовився б від своїх вимог... Але ж нарід не вірить! Не ми, а ви починаєте громадянську війну! Для чого ви дали притулок на козацькій землі різним втікачам генералам? Через це більшовики і йдуть війною на наш Тихий Дін. Не підкорюся я вам! Не дозволю! Хай через мій труп, перейдуть! Ми вас фактами закидаємо! Не вірю я, щоб Військовий уряд врятував Дін! Які заходи вживають проти тих частин, що не хочуть вам підкорятися?.. Ага, тож бо й є! Для чого нацьковуєте на шахтарів ваших партизанів? Цим зло кругом заводите! Скажіть мені: хто запорукою того, що Військовий уряд усуне громадянську війну?.. Нічим вам' крити. А нарід і фронтові козаки за нас стоять!
По залі вітровим шелестом промайнув сміх; пролунали на адресу Подтелкова обурені голоси. Він повернув у той бік розпалено-багрове обличчя, вигукнув, уже не ховаючи гірклої злоби: '
— Смієтеся зараз, а після плакати будете! — і повернувся до Ііаледіна, бризнув у нього картечинами-очима: — Ми вимагаємо передати владу нам, представникам трудящого народу і геть усунути всіх буржуїв і Добровольчу армію. А теперішній уряд теж повинен піти геть!
Каледін стомлено нахилив голову.
— Я з Новочеркаську нікуди не збираюсь уходити й не піду.
Після невеличкої перерви засідання відновилося запальною
промовою Мельнікова;
— Червоноґвардійські загони рвуться на Дін, щоб знищити козацтво! Вони загубили Росію своїми безумними порядками і хочуть загубити й наш край! Історія не знає таких прикладів, щоб країною керувала розумно і на користь народові купка самозванців і пройдисвітів. Росія Отямиться — і викине цих Отреп'євих! А ви, засліплені чужим безумством, хочете вирвати з наших рук владу, щоб відчинити більшовикам ворота! Ні!
— Передайте владу Ревкомові — і більшовики припинять наступ... — укинув ГЇодтелков.
З дозволу Каледіна з публіки виступив підосавул ІЇІеїн, георгієвський кавалер всіх чотирьох ступеней, що з рядових козаків дослужився до чина підосавула. Він обсмикнув брижі гімнастівки, наче перед оглядом, зразу взяв учвал:
— Чого там, станичники, слухати їх! — кричав він високим командним голосом, рубаючи ' рукою, мов палашем. — Нам з більшовиками не по дорозі! Тільки зрадники. Дону ї козацтва можуть говорити про здачу влади Радам і кликати козаків іти з більшовиками! — і, вже просто показуючи на Подтелкова, звертаючись безпосередньо до нього, він вигинався, горлав: — Невже ви гадаєте, Подтелков, що за вами, за недоуком і неписьменним козаком, піде Дін? Коли підуть, так купка розбещених козаків, що від дому відбилися! Та вони, брат, схаменуться — і тебе ж повісять!
У залі зарухалися голови, мов шапки сояшників, вітром поштовхувані; набряк стогін, хвальних голосів. Шеїн сів. Його схвильовано ляскав ззаду по плечі якийсь високий, у збірному кожушку офіцер з наплічниками військового старшини. Коло нього стовпилися офіцери. Істеричний жіночий голос зворушено сокотав:
— Спасибі, Шеїн. Спасибі!
— Браво, осавул Шеїн! Бравісімо! — півнячим баском гім-назіста кукурікав хтось із завсідників гальорки, зразу обдарувавши підосавула Шеїна зайвим чином.
Балаклії та всякі бояни донського уряду ще довго умовляли козаків — членів народженого в Кам'янській ревкому. В залі було накурено, сизо, задушливо. За вікнами вершило денний похід сонце. Морозні ялинкові гілочки липли до зовнішніх шибок. Хто сидів на підвіконні 'ті чули вечірній дзвін і, крізь виття вітру — охриплі гудки паротягів.
Лагутін не витримав, перепиняючи одного з військових промовців, звернувся до Каледіна. .
— Вирішуйте справу, час кінчати!
Його стиха присадив Богаєвський:
— Не хвилюйтеся, Лагутін! Ось вода. Сімейним і нахильним до параліча шкодить хвилюватися. А потім взагалі не рекомендується переривати промовців, — тут же не якась там рада!
Чимсь ущипливим відповів йому й Лагутін, але увага всіх знову ринула до Каледіна. Все так же впевнено вів він політичну гру, як і спочатку, і все так же нахоплювався на просту'сірякову броню Подтелківських відповідів.
— Ви говорили, що коли ми передамо вам владу, більшовики припинять свій наступ на Дін. Але —так гадаєте ви. А що чинитимуть більшовики, що прийшли на Дін, — нам невідомо.
— Комітет певний, що більшовики ствердять що я сказав. Спробуйте: передайте нам владу, виженіть з Дону добровіль-ців, звільніть своїх партизанів—і ось побачите: кінчать більшовики війну.
Трошки згодом Каледін підвівся. Відповідь його була заготовлена заздалегідь: Че-рнєцов уже дістав наказ скупчити загін для наступу на станцію Лиху. Але, вигадуючи час, Каледін закінчив нараду ходом на проволоку:
—: Донський уряд обміркує пропозицію ревкому і листовно дасть відповідь на десяту годину завтра вранці.
XI.
відповідь Донського уряду, — вручена ранком другого дня делегації Ревкому, була така:
"Військовий уряд Війська Донського, зваживши вимоги— Військово-революційного козацького комітету, котрі подала йому депутація комітету в імени Отаманського, Ляйб-козацького, 44, 28, 29, частин 10, 27, 23, 8, .2 запасного і 43 полків, 14 Окремої сотні, 6 Гвардійської, 32, 28, 12 і 13 батарей, 2 пішого батальйону і ка-м'янської місцевої команди, — ознаймує, що уряд є представником усієї козацької людности краю. Обраний від людности уряд не має права скласти свої повноваження до скликання нового Військового кругу.
Військовий уряд Війська Донського визнав . за потрібне розпустити попередній склад Кругу І переобрати депутатів так від станиць, як і від військових частин. Круг у свойому новому складі, вільно обрайий (за цілковитої волі агітації) усією козацькою людністю, на
засаді безпосереднього рівного і таємного голосування, збереться в місті Новочеркаську 4-го лютого ст.ст. цього року, одночасно із з'їздом усієї некозаць-кої людности. Тільки Круг, законний орган, що його відновила революція .та що репрезентує козацьку людність кр&ю має право скинути військовий уряд і обрати новий. Цей Круг разом з тим обміркує і справу керування військовими частинами, і питання про те, бути чи не бути партизанським загонам і охотницьким дружинам, що захищають владу. Що ж до формування та діяльности добровольчої армії, то об'єднаний уряд уже раніше ухвалив узяти їх під контролю уряду з участю Крайового військового комітету.
В справі відкликання з гірно-заводського району поліції, нібито від військового уряду поставленої, уряд заявляє, що питання про поліцію буде поставлено на розв'язання Кругу 4-го лютого.
Уряд заявляє, що в налагодженні місцевого життя може бра/ги участь тільки місцева людність, а тому він вважає, виконуючи волю Кругу, за потрібне всіма засобами боротися проти проминання до краю озброєних більшовицьких загонів, що намагаються нав'язати краєві свої порядки. Життя своє має налагодити сама людність — і тільки сама вона.
Уряд не бажає громадянської війни, він всіма засобами намагається розв'язати справу мирним шляхом, для чого пропонує Військово-революційнрму комітетові взяти участь у депутації до більшовицьких загонів.
Уряд вважає, що коли сторонні загони не йтимуть в межі краю, — Громадянської.війни не буде, бо Уряд тільки захищає Донщину, ніякої наступальної акції не починає, решті Росії своєї волі не нав'язує, а тому й не бажає, щоб і Донові хтось сторонній нав'язував свою волю.
Уряд забезпечує цілковиту волю виборів у станицях і військових частинах і кожен громадянин зможе розвинути свою агітацію і боронити свій погляд на призначених виборах до Військового кругу.
Щоб визнати потреби козаків по всіх дивізіях мають тепер же призначити комісії з представників частин.
Військовий уряд Війська Донського пропонує всім частинам, що послали своїх депутатів до Військово-революційного комітету, взятися до своєї нормально? праці, — оборони Донського краю.
Військовий уряд не припускає й думки, щоб свої донські частини виступили проти уряду і тим почали чварну війну на Тихому Доні.
Військово-революційний комітет повинні розпустити частини, що обрали його, а всі частини, замість цього, .повинні надіслати своїх представників до існуючого Крайового військового комітету, що об'єднує всі військові частини краю.
Військовий уряд вимагає, щоб негайно звільнили всіх, кого заарештував Військово-революційний комітет, а адміністрація з метою відновлення нормального життя в краї, повернулася до виконання своїх обов'язків.
Бувши представником тільки незначного числа козацьких частин, Військово-революційний комітет не має права ставити вимоги в імені всіх частин, а то більше — в імені всього козацтва.-
Військовий уряд вважає за цілком неприпустимі стосунки комітету з Радою народніх комісарів і користування її грошовою підтримкою, бо це значило б поширювати вплив Ради народніх комісарів на Донський край, в той час, як Козачий Круг і з'їзд некозацької людности цілого краю визнали владу Рад за неприйнятну так само, як і Україна, Сибір, Кавказ і всі без винятку козацькі війська.
Голова Військового Уряду, товариш військового отамана — М.