Так само, як і Аліас, він не тільки вилітав на завдання, але й ніс на своїх плечах відповідальність за групу. Витривалість людини має межу. Желе вже переступив її. А проте вони обидва — і плавець і потопаючий — ідуть, щоб одержати примарні накази.
До мене якось підозріло підійшов Везен — він стоячи спить, немов сомнамбула.
— Ти спиш?
— Я...
Я притулився головою до стінки фотеля — я знайшов тут фотель. Я теж засинаю, але мене мучить голос Везена:
— Це погано закінчиться!
Це погано закінчиться... A priori заборонена зона... Погано закінчиться...
— Ти спиш!
— Я... ні... що погано закінчиться?
— Війна.
Оце новина! Я знову поринаю в сон. Бурмочу у відповідь:
— ...яка війна?
— Як це: "Яка війна"!
Ця розмова довго не протягнеться. Ех, Пауло. Якби авіагрупи мали таких тірольських няньок, група 2/33 давно вже була б у ліжку!
Майор навстіж відчиняє двері.
— Вирішено. Перебираємось на нове місце.
Позад нього стоїть Желе, який уже зовсім прокинувся. Він одкладе до завтра своє "Так, звісно". А ще цієї ночі він десь позичить сили для виснажливої роботи — візьме їх з резервів, про які і сам не знає.
Ми встаємо. Кажемо: "А-а... Гаразд..." Що тут можна сказати?
Ми нічого не скажемо. Ми забезпечимо переїзд на нове місце. Тільки Лакордер почекає світанку, щоб вилетіти на завдання. Він приєднається до нас на новій базі, якщо повернеться.
Завтра ми теж нічого не скажемо. Завтра, як для свідків, ми будемо переможені. А переможені повинні мовчати. Як зерна.
___________________________________________________________
Примітки:
[1] Дюнкерк — місто на південному сході Франції, промисловий центр, торговий і військовий порт. У травні 1940 р. німецькі війська оточили тут англійський експедиційний корпус і частину французьких військ, які були з ним.
[2] Лан — місто на півночі Франції, біля якого проходила лінія оборони французької армії
[3] П'єр Корнель (1606-1684) — французький драматург, основоположник класичної французької драматургії
[4] Блуа — невелике місто на південний захід від Парижа