— Отакто… тії деревця… пахощі евкаліптового листя навівають на мене багато думок.
Та й ізнову замовкнув, ще глибше в свої думки впірнувши.
— Ну, щодо мене, — сказав трохи згодом зневажливим тоном один з тих подорожніх, що сиділи в диліжансі, — не доберу я, що там такого доброго в отій Австралії. Ті кляті колонії, приміром…
— О, сто чортів! — відгризнувся австралієць — вони там, на передку, вже другу пляшку горілки закінчили. — Та що ви, британці, про Австралію знаєте? Чи так, чи інак — вона така ж самісінька, як і Англія, — не гірша!
— То, виходить, ви повернетеся відразу до Сполучених Штатів, тільки-но покінчите всі ваші орудки в Крістчерчі, — мовив комівояжер до австралійця під кінець подорожі, коли вони заприязнилися цілком…
— Та хто й зна… Либонь, заскочу до Австралії спочатку. Тамечки є старий мій друг, має собі невеличке підприємство у Сіднеї, тож мушу з ним про дещо погомоніти.