І замкнув його асирійський цар до в'язниці.
5 І виступив асирійський цар проти всього краю, і прийшов до Самарії, і взяв її в облогу на три роки.
6 Дев'ятого року Осії асирійський цар здобув Самарію, та й вигнав Ізраїля до Асірії, і осадив їх у Халаху, і в Хаворі над річкою Ґозан, і в містах Мідії.
7 І коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що вивів їх з Єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів,
8 і ходили уставами тих народів, що Господь вигнав їх перед Ізраїлевими синами, та за постановами Ізраїлевих царів, які вони настановили,
9 а Ізраїлеві сини були несправедливими до Господа, Бога свого, і будували собі висоти по всіх своїх містах, від вартової башти аж до твердинного міста,
10 і ставили собі стовпи для богів та Астарти на кожному високому узгір'ї та під усяким зеленим деревом,
11 і кадили там на всіх висотах, як ті люди, що Господь вигнав перед ними, і робили лихе, щоб гнівати Господа,
12 і служили бовванам, про яких Господь наказав їм: "Не будете робити цього",
13 то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх своїх пророків та всіх провидців, промовляючи: "Поверніться з ваших лихих шляхів, і тримайтеся моїх заповідей, уставів моїх, згідно з усім Законом, якого я дав був вашим батькам, і якого послав до вас через моїх рабів пророків".
14 Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого.
15 І нехтували вони постанови його, і заповіт його, що він склав з їхніми батьками, і свідоцтва його, що засвідчив на них, і пішли за огидами й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.
16 І полишили вони всі заповіді Господа, Бога свого, і зробили собі литого боввана, двох телят, і зробили Астарту, і вклонялися всьому небесному військові та служили Ваалові.
17 І вони переводили через вогонь своїх синів та дочок, і чарували на прикметах, і ворожили, і робили лихе в Господніх очах, щоб гнівати його.
18 І дуже розгнівався Господь на Ізраїля, і відкинув всіх їх від свого обличчя, залишив тільки Юдине плем'я.
19 Та й Юда не тримався заповідей Господа, Бога свого, і ходив за Ізраїлевими постановами.
20 І відвернувся Господь від усіх Ізраїлевих нащадків, і впокоряв їх, даючи в руку загарбників, аж поки не відкинув їх зовсім від обличчя свого,
21 бо Ізраїль відлучився від оселі Давидової, і зробив царем Єровоама, Неватового сина, а Єровоам відвернув Ізраїля від Господа, і вводив його у великий гріх.
22 І ходили Ізраїлеві сини в усіх Єровоамових гріхах, які він робив, не відступали від того,
23 аж поки Господь не відкинув Ізраїля від обличчя свого, як промовляв був через усіх своїх рабів пророків. І пішов Ізраїль на вигнання з своєї землі до Асирії, і він там аж до цього дня.
24 І привів асирійський цар людей з Вавілону, з Кути, з Авви, з Гамоту і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів. І посіли вони Самарію, й осіли по містах її.
25 На початку пробування їх там не боялися вони Господа і Господь послав на них левів, і вони нищили їх.
26 І сказали до асирійського царя: "Ті люди, яких ти оселив по містах Самарії, не знають законів Бога цього краю і він послав на них оцих левів, і ось вони нищать їх, бо вони не знають законів Бога цього краю".
27 І наказав асирійський цар: "Відведіть туди одного із священиків, яких вигнали звідти, і хай осяде там, і він навчатиме їх законів Бога цього краю".
28 І прибув один із священиків, яких вигнали з Самарії, і осів у Бет-Елі, і він навчав їх, як мають боятися Господа.
29 Та крім того, кожен народ робив свого бога, і ставили їх на висотах, що робили попередні самаряни, кожен народ по своїх містах, де вони сиділи.
30 А вавілоняни зробили Сукот-Бенота, а кутяни зробили Нереґала, а гаматяни зробили Ашіму,
31 а авв'яни зробили Нівхаза та Тартака, а мешканці Сефарваїму палили синів своїх у вогні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам.
32 І при тому вони боялися Господа, і настановили собі з народу священиків висот, і вони приносили їм там жертви.
33 Вони боялися Господа, але служили богам своїм за звичаями тих народів, звідки привели їх.
34 Аж до цього дня вони роблять, як робили колись, вони не бояться Господа, і не роблять за уставами його та за правом його, ані за Законом, ані за заповідями, як наказав був Господь синам Якова, якому дав ім'я Ізраїля.
35 І склав Господь з ними заповіт, і наказав їм: "Не бійтеся інших богів, і не вклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте їм жертв,
36 а тільки Господа, що вивів вас з Єгипетського краю великою силою та простягнутою рукою, його бійтеся, і йому вклоняйтеся, і йому приносьте жертви.
37 І устави, право, закон і заповідь, які він написав вам, пильнуйте, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не бійтеся.
38 А заповіт, що я склав з вами, не забувайте, і не бійтеся інших богів,
39 а тільки Господа, Бога вашого, бійтеся, і він врятує вас з руки всіх ваших ворогів".
40 Та не послухали вони, бо все робили за звичкою своєю.
41 І ті народи боялися Господа, але служили бовванам своїм. Так само сини їхні та сини їхніх синів, як робили батьки їхні, так роблять вони аж до цього дня.
2 про царів 18
1 І третього року Осії, сина Елиного, Ізраїлевого царя, зацарював Єзекія, син Ахазів, цар Юдин.
2 Він був віку двадцяти п'яти років, коли зацарював, і царював він у Єрусалимі двадцять дев'ять років. А ім'я його матері Аві, дочка Захарія.
3 І робив він добре в Господніх очах, усе так, як робив був його батько Давид.
4 Він понищив висоти, і зламав стовпи для богів, і стяв Астарту, і розбив мідного змія, як зробив був Мойсей, бо аж до цих днів Ізраїлеві сини все кадили йому й кликали його Нехуштаном.
5 Він сподівався на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ані між тими, що були перед ним.
6 І міцно тримався він Господа, не відступав від нього, і дотримував заповіді його, що наказав був Господь Мойсеєві.
7 І був Господь з ним, і що він не робив, щастило йому в усьому. І повстав він проти асирійського царя, і не служив йому.
8 Він побив филистимлян аж до Гази та кордону її, від вартової башти аж до твердинного міста.
9 І сталося четвертого року царя Єзекії, це сьомий рік царювання Осії, Елиного сина, Ізраїлевого царя, пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, та й узяв в облогу її.
10 І здобув він її по трьох роках. Шостого року Єзекії, це дев'ятий рік царювання Осії, Ізраїлевого царя, була здобута Самарія.
11 І вигнав асирійський цар Ізраїля до Асірії, і впровадив їх у Халах, і в Хавор, над річку Ґазан, та до мідіянських міст.
12 Це за те, що не слухали вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіт його. Усього, що наказав був Мойсей, раб Господній, вони не слухали і не робили.
13 А чотирнадцятого року царювання царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх.
14 І послав Єзекія, цар Юдин, до царя асирійського в Лахіш, промовляючи: "Згрішив я! Відійди від мене, а що накладеш на мене, понесу". І наклав асирійський цар на Єзекію, Юдиного царя, три сотні талантів срібла та тридцять талантів золота.
15 І віддав Єзекія все срібло, знайдене в оселі Господа та в царевих скарбницях.
16 Того часу Єзекія зняв золото з дверей Господньої оселі та з одвірків, що ним покрив був Єзекія, Юдин цар, і дав його асирійському цареві.
17 А асирійський цар послав з Лахішу до царя Єзекії головного над військом, головного євнуха та головного чашника з великим військом до Єрусалиму. І прийшли та й стали над водогоном горішнього ставу, що на битому шляху до поля Валюшників.
18 І покликали вони царя, і до них вийшли головний над оселею Еліяким, син Хілкії, і писар Шевна, та канцлер Йоах, син Асафів.
19 І сказав до них головний чашник: "Скажіть Єзекії, що отак сказав великий цар, цар асирійський: "На що ти сподіваєшся?
20 Гадаєш, що порожні слова замінять у війні розум і силу? На кого нині сподіваєшся, що повстав проти мене?
21 Ти сподіваєшся опертися на оту зламану очеретину, на Єгипет, що коли хто опирається на неї, то вона проколює долоню йому. Отакий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто сподівається на нього.
22 А коли ви скажете мені: "Ми сподіваємося на Господа, Бога нашого", то чи ж він не той, що Єзекія понищив висоти його та жертовники його, і наказав Юді та Єрусалимові: "Перед оцим тільки жертовником будете вклонятися в Єрусалимі?"
23 А зараз побийся об заклад з паном моїм, асирійським царем, я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш посадити на них вершників.
24 І як же ти проженеш хоч одного намісника з найменших слуг мого пана, коли ти покладаєшся на Єгипет, на його колісниці та вершників?
25 Чи без Господа прийшов я знищити це місце? Господь сказав був мені: @Піди на той край та знищ його!26 І сказав Еліяким, син Хілкії, і Шевна та Йоах до головного чашника: "Промовляй до своїх рабів арамейською, бо ми розуміємо, і не промовляй до нас юдейською при тих людях, що на мурі".
27 А головний чашник сказав до них: "Чи мій пан послав мене промовляти ці слова до твого пана та до тебе, а не до цих людей, що сидять на мурі, що з вами їстимуть свій кал та питимуть свою сечу?"
28 І став головний чашник, і закричав гучним голосом юдейською: "Великий цар, цар асирійський сказав:
29 "Хай не дурить вас Єзекія, бо він не зможе врятувати вас від руки його!
30 І хай не запевняє вас Єзекія Господом, промовляючи: "Рятуючи, врятує вас Господь, і не буде дано цього міста в руку царя асирійського".
31 Не слухайте Єзекії, бо так сказав цар асирійський: "Примиріться зі мною, та й вийдіть до мене, та й їжте кожен свій виноград та кожен фіґу свою, і пийте кожен воду з своєї копанки,
32 аж поки я не прийду й не візьму вас до краю такого ж, як ваш край, до краю збіжжя та виноградного соку, до краю хліба та виноградників, до краю оливки, оливного соку та меду, щоб ви жили й не помирали! І не слухайте Єзекії, коли він запевняє вас, що Господь порятує нас!
33 Чи справді врятували боги тих народів, кожен свій край від руки асирійського царя?
34 Де боги Гамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки?
35 Котрий з богів цих країв врятував свій край від моєї руки, то невже ж Господь врятує Єрусалим від моєї руки?36 І мовчав той народ, і не відповів йому ані слова, бо цар наказав не відповідати йому!
37 І прийшли Еліяким, син Хілкії, головний над палацом, і писар Шевна, і канцлер Йоах, Асафів син, з роздертим одягом, до Єзекії, і доповіли йому слова головного чашника.
2 про царів 19
1 І як почув це цар Єзекія, то роздер свій одяг та накрився веретою, і ввійшов до оселі Господньої.
2 І послав він Еліякима, головного над палацом, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: "Так сказав Єзекія: "Цей день — це день лиха, картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та нема сили народити!
4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова головного чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти помолися за тих, що ще залишилися"".
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Ісая: "Скажете вашому панові, що так сказав Господь: "Не бійся тих слів, що ти почув, якими ображали мене слуги асирійського царя!
7 Ось я дам в нього духа, і він почує звістку, і повернеться до свого краю.