По-перше, замість залишатися тут, як ти хотіла, я їду разом із тобою. Та це ще півбіди: я зле тут почуваюся, мені ліпше вернутися додому. Тільки надто не сумуй, чула? Сіль ось у чім. Учора я помилився і мимоволі ввів тебе в оману, я думав про це всеньку ніч. Я конче мушу, і на тому й станьмо, бо тепер я добре здаю собі в усьому справу, бо я вже нині не відступлюся, бо інакше нічого мені жити, я конче мушу оженитися з Альбертиною.
Примітки
1
Плакун (латин.).
2
Первоцвіт (латин.)
3
Я не говорю по-французькому (англ.).
4
В останній момент (латин.).
5
Прийняття гостей у саду (англ.).
6
Хліба і видовищ (латин.).
7
3 одного судять про решту (латин.).
8
Геометричним способом (латин.).
9
Любо, як моря поверхня запіниться...(латин.) —Лукрецій. Про природу речей. Книга друга. І. Переклав Микола Зеров.
10
Пам'ятай, що ти порох (католицька молитва).
11
Прустів приятель, полеглий на бойовиську на початку великої війни. Багато його симпатичних рис уділено в образі Сен-Лу. (Прим, перекладача.)
12
Сінна лихоманка (англ.).
13
Квіткова лихоманка (англ.).
14
Скотинкою (латин.).
15
Борець за життя (англ.).
16
Всіх інших (італ )
17
Старий (латин.).
18
Безплідна земля (латин.).
19
Край святого Тюдона (латин.).
20
Святого Марціала (латин.).
21
Який актор гине! (Латин.)
22
Ручкання (англ.).
23
Жінкуватим (англ.).
24
Святий плід (латин.).
25
Святий Кріпкий (латин ).
26
Святий Мартин під дубом (латин.).
27
Ваша світлість (чім.).
28
Глянь, нащадку ясний давніх володарів, Меценате (латин.). — Горацій. Оди, кн.1. До Мецената, вірш 1 — переклад Андрія Содомори.
29
Можливо, натяк на мову лікарів у комедії "Удаваний хворий". (Прим, перекл.)
30
Не завжди в битвах (латин.).
31
Нічого, крім праці (латин.).
32
Пізнай себе (грецьк.).
33
Вперед, за Карлом (латин.).
34
Моя надія (латин.).
35
Не ошукає сподівань (латин.).
36
Це й панська утіха (старофранц.).
37
Лілієвінчані вежі (латин.).
38
Кінець нас жде на небі (лат).
39
Те, чого я бажаю, не смертне (Лат).
40
Предкам і зброї (Лат).
41
Самому собі (італ.).
42
Такий блиск віл одного! (Латин.)
43
Людині він дав поставу струнку, щоб могла споглядати високе небо, й до світлих зірок повелів їй підносити очі (латин.). — Овідій, Метаморфози. Кн. 1, вірші 85 — 86. Переклад Андрія Содомори.
44
Всередині... чеснота... (латин.).