В музеї образотворчого мистецтва
На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри. Розрізняли вони безпомильно,
Як людині болить — хоча обік неї тим часом
Другий хтось їсть при вікні, чи блукає смутний.....
На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри. Розрізняли вони безпомильно,
Як людині болить — хоча обік неї тим часом
Другий хтось їсть при вікні, чи блукає смутний.....
— Куди ж ти, куди? — каже вершнику віршник. —
Ущелина челюсті щирить, мов піч!
Де ступиш ногою — потонеш у гною,
Могила поглине, понівечить ніч...
Нам, як і будь-яким іншим втікачам,
Як незліченним квіточкам, яких не злічити,
І потворам, про яких краще не говорити,
Цей день має бути справжнім життям...
Комусь кохання – як дитя,
А іншим – наче пташка,
Для когось воно крутить світ,
Для когось то лиш казка...
(в перекладі Олександра Корицького)
--------------------------------------------
Зупиніть годинники, вимкніть мобілки,
Заткніть собаку кісткою з гомілки,
Закрийте роялі, зачохліть барабани,
Виносьте труну, хай плачуть, в кого рани...
Спиніть годинники, облиште телефон,
Хай не гарчать собаки під вікном,
І не торкайте клавіш піаніно,
Візьміть труну й ступайте німо...
Ти, що тужиш на розпутті,
В присмерку чекає
Тебе милий з гончаками,
Сокіл кружеляє...