Олександр Іванович Купрін (1870—1938) — представник російського критичного реалізму XX століття.
В оповіданні "Білий пудель" автор оспівує солідарність "гутаперчевого хлопчика" Серьожі, чотириногого артиста Арто і веселого, безкорисливого дідуся Лодижкіна у зіткненні з багатими дачниками та їхньою прислугою.
І
Вузькими гірськими стежками, від одного дачного селища до другого, мандрувала вздовж південного берега Криму маленька бродяча трупа...
Переклад: О. Кудіна
І
В середині серпня, перед народженням молодого місяця, раптом настали непогожі дні, що так властиво узбережжю Чорного моря. То цілу добу важко лежав над землею і морем густий туман, і тоді величезна сирена на маяку ревла вдень і вночі, наче скажений бик. То від ранку до ранку йшов, не перестаючи, дрібний, як водяний пил, дощик, що перетворював глинисті дороги й стежки на суцільну густу грязюку, в якій загрузали надовго вози та екіпажі...
А. І. Купрін
Олеся
I
Мій слуга, кухар і супутник по полюванню — Полесовщик Ярмола увійшов до кімнати, зігнувшись під в'язкою дров, скинув її з гуркотом на підлогу і подихав на замерзлі пальці.
— У, який вітер, панич, на дворі, — сказав він, сідаючи навпочіпки перед заслінкою. — Потрібно добре в грубку протопити. Дозвольте запалочку, панич.
— Значить, завтра на зайців не підемо, а? Як ти думаєш, Ярмола?
— Ні ... не можна ... чуєте, яка Завіруха. Заєць тепер лежить і — а ні мур-мур .....
Подається російською мовою
Александр Иванович Куприн
Суламифь
Положи мя, яко печать, на сердце твоем, яко печать, на мышце твоей: зане крепка, яко смерть, любовь, жестока, яко смерть, ревность: стрелы ее – стрелы огненные.
Песнь Песней
I
Царь Соломон не достиг еще среднего возраста – сорока пяти лет, – а слава о его мудрости и красоте, о великолепии его жизни и пышности его двора распространилась далеко за пределами Палестины...