Володимир Короленко

Повні тексти творів

Вогники

Якось давно, в темний осінній вечір, довелось мені пливти похмурою сибірською рікою. Раптом на завороті ріки, попереду, під темними горами блимнув вогник.
Блимнув яскраво, сильно, зовсім близько...
— Ну, слава богу! — сказав я з радістю,— близько нічліг!
Гребець обернувся, поглянув через плече на вогонь і знов апатично наліг на весла.
— Далеко!
Я не повірив: вогник так і стояв, виступаючи вперед з непевної тьми. Але гребець був правий: виявилося, справді, далеко...

Читати повністю →

Діти підземелля

Володимир Короленко
ДІТИ ПІДЗЕМЕЛЛЯ
Розділ І
РУЇНИ
Моя мати вмерла, коли мені було шість років. Батько, ввесь віддавшись своєму горю, ніби зовсім забув про моє існування. Інколи він пестив мою маленьку сестру і по-своєму піклувався про неї, тому що вона була схожа трохи на матір.
Я ж ріс, як дике деревце в полі,– ніхто особливо не турбувався про мене, але ніхто й не обмежував моєї волі.
Містечко, де ми жили, називалось Княже-Вено, простіше Княжгородок...

Читати повністю →

Мить

І
— Буде буря, товаришу.
— Так, капрал, буде велика буря. Я добре знаю цей східний вітер. Ніч на морі буде дуже неспокійна.
— Святий Йосиф нехай боронить наших моряків. Рибалки встигли всі сховатися...
— Однак гляньте: он там, здається, я бачив парус.
— Ні, то майнуло крило птаха. Од вітру можеш сховатися за зубцями стіни... Прощай. Зміна через дві години...
Капрал пішов, вартовий лишився на стінці невеликого форту, оточеного з усіх боків хвилюючими валами.
Дійсно, наближалася буря...

Читати повністю →

Моє перше знайомство з Діккенсом

І
Перша книжка, яку я почав читати по складах, а дочитав до кінця вже досить вільно, був роман польського письменника Корженевського,— твір талановитий і написаний в доброму літературному тоні. Ніхто після цього не керував вибором мого читання, і один час воно набрало строкатого, випадкового, можна навіть сказати, авантюристського характеру.
Я йшов у цьому за моїм старшим братом.
Він був старший од мене років на два з половиною...

Читати повністю →

Парадокс

І
Для чого власне створена людина, про де ми з братом дістали деяке поняття досить рано. Мені, якщо не помиляюсь, було років десять, братові близько восьми. Знання це було подане нам у вигляді короткого афоризму, або, по обставинах, його супроводжуючих, швидше парадокса. Отже, крім призначення життя, ми водночас збагатили свій лексикон цими двома грецькими словами.
Було це приблизно коло полудня палючого й тихого червневого дня...

Читати повністю →

Сліпий музикант

Від автора
До шостого видання *1
Почуваю, що перегляд та доповнення у повісті, яка витримала вже кілька видань, несподівані і потребують деякого пояснення. Основний психологічний мотив етюда — це інстинктивний, органічний потяг до світла. Звідси душевна криза мого героя і її розв'язання...

Читати повністю →

Чудна

Нарис з 80-х років
І
— Чи скоро станція, ямщик?
— Не скоро ще,— до завірюхи навряд чи доїдемо,— ач, закуржавіло як, сівера йде.
Так, видно, до завірюхи не доїхати. Надвечір стає все холодніше. Чути, як сніг під полозами поскрипує, зимовий вітер — сівера — гуде в темному бору, віття ялин простягається до вузької лісової дороги і похмуро хитається в спадаючій сутіні раннього вечора.
Холодно і незручно. Кибитка вузька, під боки муляє, та ще не до речі шаблі й револьвери провожатих теліпаються...

Читати повністю →
Дивіться також