Історична основа поеми "Гайдамаки" (2 варіант)

Т. Г. Шевченко багато своїх творів присвятив відомим історичним подіям в Україні. Він хотів нагадати своїм землякам: не завжди так було, що вони корилися панам. Були в Україні повстання, які хоч і жорстоко придушувались, але показали, що народ може і повинен боротися проти знущань з боку панів.

В основі поеми "Гайдамаки" лежать події 1768 року. Це було гайдамацьке повстання, очолене Залізняком і Гонтою, на Правобережній Україні, що до кінця XVIII сторіччя перебувала під владою Польщі. У народі його назвали Коліївщина. Останньою краплею для селян, що довго терпіли знущання польської шляхти, стали злочини конфедератів. Про це Т. Г. Шевченко розповідає в розділі "Інтродукція". Конфедерації у Речі Посполитій з'явилися як реакція на обмеження королем. Понятовський хотів обмежити права магнатів. Ці конфедерації принесли багато горя всім країнам, що входили до складу Речі Посполитої.

Загалом події, описані у творі "Гайдамаки", відповідають історичній правді. Залізняк організував гайдамацький загін у Холодному Ярі (під Чигирином) і пішов на Умань, де об'єднався із загоном Ґонти. Але деякі події, згадувані Шевченком, не відбувалися насправді. Пояснення цьому знайти дуже легко. Т. Г. Шевченко у "Передмові" сам зізнається: "Про те, що діялося на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого". Він не заперечує того, що можливо не все так було, як він розповідає:

Коли старі люди брешуть, то й я з ними.

Отже, джерелом, з якого він почув про гайдамаччину, були народні легенди і перекази. Вбивство Гонтою дітей — це не реальний факт, хоч Шевченко і посилається на свідка Младановича. Насправді Младанович про це нічого не писав, навіть йому, сину уманського губернатора, Гонта зберіг життя. Але Шевченко використав цей епізод, щоб показати, якою жорстокою була ця війна, коли батько готовий був вбити навіть своїх дітей.

Про смерть Залізняка Шевченко також розповідає по-своєму, а точніше так, як йому про це розповідали старі люди: "Залізняк, почувши, що так страшенно ляхи замучили Ґонту, заплакав, занедужав та й умер". Насправді Залізняк був схоплений царським полковником Гур'євим і після жорстокої кари батогами засланий на довічну каторгу до Сибіру.

Такі відхилення від історичної правди не є недоліками поеми, бо вони доповнюють образи героїв: Гонта настільки був вірним присязі, що вбиває своїх дітей; Залізняк Ґонту любив, як брата, і без нього не зміг далі продовжувати боротьбу, помер.

Художній твір — це не історичний нарис. Якщо автор навмисно чи не навмисно відійшов від історичної правди — значить, він переслідує певну мету. Шевченко змалював гайдамаччину як страшну і безжалісну війну. Цим він хотів показати, що жорстокість викликає таку саму жорстокість. Однак ідеалом поета є братання та мир і спокій на слов'янських землях: "Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янська земля".