Художня сила і невмируща жива енергія поеми І. Франка "Мойсей"

Поема "Мойсей" написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьогодні, коли Україна вже двадцять років крокує шляхом незалежності, постають питання: кому повірити, за ким піде український народ, які якості повинен мати той поводир, який виведе націю на твердий шлях розквіту?

Відповіді на ці питання, на мою думку, можна знайти в поемі І. Франка "Мойсей". Цей твір кличе нас до роздумів: як жити, якими шляхами йти до щастя, яким вождям довірити свою долю.

Образ біблійного Пророка Мойсея цікавив Івана Франка ще в юності, працюючи над поемою, поет досконало вивчив міфологію, релігію, історію древніх євреїв. У цьому творі через біблійні сюжети розкриваються українські національні проблеми, які подаються через образи-символи, підтексти, роздуми.

Найяскравіше ці художні елементи розкрились у біблійній легенді про терен. Якось вирішили дерева обрати собі короля, щоб:

...і захист нам з нього, і честь,

І надія, й підмога,

Щоб і пан наш він був, і слуга,

І мета, і дорога...

Довго сперечалися дерева, просили й кедра, й пальму, дуба й березу, але ті чомусь відмовились, мабуть, не піц силу їм такий тягар та відповідальність. Лише один терен погодився боронити дерева своїми шпичками від ворогів, прикрашати їхнє життя "молочними квітками", служити своєму "народові" вірою і правдою. Знав терен ціну такого володарювання, був згоден іти до кінця. Розумів, що навіть ціною власного життя зможе відродити надію у світле майбутнє, щоб "росли ви все краще..."

В образі терну І. Франко показав істинного лідера, поводиря, який згоден "гинуть на шляху".

Таким був Мойсей — мудрий, цілеспрямований. Він чимось нагадував другого українського пророка — Івана Франка, який теж був оточений лінивими і байдужими до долі рідного краю онуками своїми.

Так, з одного боку, відчутний біль і сум за поставлений на коліна український народ, а з іншого — тверда віра в світле майбутнє:

Та прийде час, і ти вогнистим видом

Засяєш у народів вольнім колі...

Ця віра в свій народ допомагає Мойсею та Франкові збагнути глибокий зміст священного заповіту: необхідно турбуватися не тільки про хліб насущний, головне завдання поводирів — дбати про збереження велелюбного морального духу народних мас.

Саме в цьому гармонійному злитті вождя з народом вбачає Каменяр найсуттєвішу якість лідера. Через нього поет розкрив усі свої думки щодо самовідданого служіння народові, любов до нього і жертовність, розуміння його хиб:

Бо люблю я тебе не лише

За твою добру вдачу,

А й за хиби та злоби твої,

Хоч над ними і плачу.

У цих рядках поеми І. Франко по-філософськи осмислює питання свободи особистості, виховання майбутніх поколінь. Він ніби звертається до нас, сьогоднішнього покоління, і просить піднести й очистити душі, запалити їх священною любов'ю до України, бо сам І. Франко:

Я без вибору став твій слуга

Лиш з любові і туги.

Минули роки, змінились епохи, а ми й сьогодні прислухаємось до Франкового слова! Ще й ще раз перечитуємо його пролог до поеми "Мойсей". Це він пише про нас, молодих нащадків, нам не хочеться блукати по роздоріжжю, бути у "сусідів гноєм", "тяглом у поїздах їх бистроїзних".

Ми переконані, що прийшов уже той омріяний Франком час: незалежність України, вільне існування рідної мови від Карпат до Чорного моря. Так, про це писав наш Каменяр, і його слова справдились!