Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка "Мойсей"

Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка "Мойсей"

Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема "Мойсей".

Народе мій, засмучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом вкритий.

Це ж про нас, про наш народ і Україну віщує великий пророк. Він ставить перед нами болючі правдиві запитання:

Невже тобі лиш не судилось діло.

Що б виявило сил твоїх безмірність?

Такими самими гіркими й правдивими були слова Мойсея, коли він звертається до єврейського народу, що зневірився у своїх силах. Цей великий пророк погрожує і плаче, ненавидить і безмірно любить тих, хто виганяє його геть. Одвічна трагедія неприйняття і нерозуміння народом свого вождя. І серце його рветься від караючого грому проклять, моторошного жалю, від величезної невимовної любові до Ізраїлю.

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав, як люблю я тебе!

Як люблю невимовно!

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава...

Злий дух пустелі випробовує сили Мойсея, звинувачуючи його в тому, що вивів народ з рабства, щоб самому не бути рабом, а потім стати фараоном душ людських. Але совість пророка чиста, бо він справді слуга народний, "душа душі його". Але коли Мойсей на мить втрачає віру в правильність своїх вчинків, настає його смерть як вождя і Божа кара: нога Мойсея так і не ступить не землю Палестини, він тільки побачить її здалеку.

Але смерть його пробудить ті великі сили, що дрімали в душі народу. Втративши пророка, люди відчувають страшне духовне сирітство. Обіцяний народові край — то не "скарби землі", а "скарби духу", які з "нелюдів лінивих" створять "людей-героїв". І тепер з маси народної, породжений її духом, з'являється новий вождь Єгошуа, який і поведе народ по цьому шляху.

Так творив Франко могутній образ пророка. Народ постає в поемі як маса, як образ з єдиним лицем (за винятком Авірона та Датана). Смерть вождя стає початком руху вперед. Та хай світлим пророцтвом великого Каменяра завершаються наші роздуми над поемою "Мойсей":

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольнім колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.