Поема "Мойсей" — один з найкращих творів І. Я.Франка. За жанром — це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії. Письменник сподівався, що революційні зміни принесуть визволення й українцям. Він хотів, щоб широкі маси очолила така політична сила, яка б добула самостійність для свого народу.
У "Пролозі" до поеми показаний полум'яний патріотизм поета, палка любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє. "Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу, людським презирством, ніби струпом, вкритий!" Що станеться з наступними поколіннями? Чи не спалить їх сором за своїх батьків? Чому найкращі риси національного характеру українців виродилися в тупу покірність, безсилу злість, жалюгідність? Може, найближчі сусіди причетні до того, адже саме вони натягли ярмо на волячу шию українського народу? А сусіди — це російський царат. Поет гірко вражений тим, що тільки українцям не судилось діло, яке б виявило безмірність їх сил. Франко закликає пригнічених людей боротися за краще життя: "Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, та повний віри". "Пролог" до поеми висвітлює її глибокий політично-філософський підтекст і розкриває внутрішній образ Франка-патріота.
"Мойсей" — це твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю. Люди втратили віру в пророка, коли подумали, що їм ніколи не знайти власної землі, Вони звинуватили Мойсея в усіх своїх бідах, не оцінили його великої пожертви. Незважаючи ні на що, Мойсей любить свій народ. Він знає, що після нього з'явиться інший проводир, який віддасть усі сили благородній визвольній справі. І єврейський народ буде продовжувати жити і прагнути до волі і щастя: Франко, як і Мойсей, вірить у моральне оздоровлення свого народу. Він впевнений у відродженні національної самосвідомості й гідності поневоленого, але нескореного українського народу. У поемі Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання на кращу долю української нації.