Зображення українського побуту і звичаїв у повісті І.С. Hечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"

Зображення українського побуту і звичаїв у повісті І.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"

Ціла епоха відділяє нас від того часу, коли жив і творив письменник. З давнини лихоліття, з царства супостатів бере початок його творчий шлях, а закінчується якраз на порозі нашої нової доби. І вже на ціле півсторіччя твори пережили свого автора, оповідаючи новим поколінням про побут і звичаї українського народу в ту далеку давнину.

Повість "Кайдашева сім'я І.С. Нечуя-Левицького знайомить нас з яскравими картинами життя і побуту, обрядів і звичаїв українського села після скасування кріпацтва.

У творі письменник показав обмежених людей, які нічого

не бачать у житті, крім своїх родинних суперечок. Коло інтересів цих людей сходиться на клаптику землі, на господарстві. У повісті Нечуй-Левицький змалював картини буденного життя селян, показав, як у процесі боротьби за "моє" і "твоє" змінюються характери людей, стираються їх найкращі якості.

Омелько Кайдаш через свій безвольний характер перетворився на посмішище в сім'ї. Але ж був він доброю і працьовитою людиною. Саме побутові, сімейні негаразди вбили в ньому віру в краще життя і довели до трагічної смерті.

Маруся Кайдашиха. Сварлива, лицемірна, улеслива і жорстока. Розкривається її характер через побутові сцени: лайки з невістками, сварка за мотовило, подорож Кайдашихи в село Бієвці, сутичка біля двору баби Палажки.

Молоде покоління.

У нескінчених чварах черствіє Карпо, грубіє все більше і більше. Жадоба власності заглушила в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він на очах усього села женеться за рідною матір'ю.

У безперервних родинних сутичках Лаврін черствіє душею, грубіє в нього мова.

Обидва брати стали егоїстами, впертими людьми.

Подібні зміни відбулися і в характерах невісток — Мотрі і Мелашки.

Сумну картину селянського побуту в повісті доповнюють образи бабів Палажки та Параски.

Змальовуючи реалістичні сцени побуту, автор показує глибоке знання народних звичаїв, обрядів, традицій, вірувань, способу життя. Чудово подані у повісті описи картин сватання, оглядин, ворожіння, знахарства, прощі в Києві.

Повість "Кайдашева сім'я" увійшла до скарбниці української літератури як цінне художнє надбання. Герої твору живуть в уяві читачів і ще довго житимуть. Вчать і будуть вчити народних традицій, звичаїв, обрядів, правильної поведінки у побуті.

Саме тому й шануємо ми І.С. Нечуя-Левицького.

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Можливий варіант вступу:

Повість "Кайдашева сім'я" була написана в 1878 році. Темою твору є реалістичне змалювання життя і побуту українського селянства за доби після скасування кріпосного права. У творі Нечуй-Левицький показав обмежених людей, які нічого не бачать у житті, крім своїх родинних суперечок...

УКРАЇHСЬКІ HАРОДHІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ, ПРО ЯКІ ЗГАДУЄ АВТОР В ПОВІСТІ "КАЙДАШЕВА СІМ'Я"

Коли йдеш по селу і бачиш, що в дворі або на городі працюють люди, потрібно привітатись і побажати:"День добрий! Боже поможи!"

У суботу пісень не співають — гріх.

Якщо хлопець пішов гуляти вдруге село, то повинен поставити могорич для всіх хлопців того села.

Як сходять зорі на небі, дають дівчата матерям вечерю і йдуть гулять.

Зайшовши в хату, гість повинен сісти — це означає, що він поважає хазяїв.

Хто піде в Єрусалим або щороку в Києві у Лаврі їстиме паску, або вмре на самий Великдень, той спасеться, того душу янголи понесуть просто до Бога.

Завжди перед храмом жінки мажуть хати.

Hа заручини дівчина повинна подавати старостам рушники, які сама вишивала.

Після сватання свати йдуть на оглядини в хату молодої. Батьки хлопця, зустрівшись з батьками зарученої, повинні поцілуватись.

За дівчиною дають придане.

Дівчина переїжджає жити в хату нареченого.

Виходячи заміж, дівчина все повинна вміти робити по хаті ( запалити в печі, спекти хліб, зварити борщ, прясти, шити).

Після того, як дівчина вийшла заміж, що б не було, вона повинна залишатись з чоловіком:"Зав'язала голівоньку, не розв'яжеш довіку".

Весілля гуляють чотири дні.

Hа тому місці, де будуватиметься хата, засівають пшеницю. Якщо пшениця зійшла, то можна починати будівництво. Побудовану хату освячує піп.

Хто поститься дванадцять п'ятниць, той не вмре наглою смертю та не потоне в воді.

За старим звичаєм все батьківське добро припадало меншому синові.

До Різдва мазали стіни, мили лави, мисник, полиці. Перед самим святом кололи кабана.

Їсти вся сім'я сідала разом.

У суботу їздили на ярмарок.

Перед церквою і в церкві чоловіки знімали шапки.

В хату, особливо перший раз, приходили з хлібом.

У будні дні дівчата одягали тільки червоні кибалки.

Хати в селах ставили вікнами і дверима на південь.