Типовість подій і персонажів у творі "Суд" Юрія Мушкетика

Типовість подій і персонажів у творі "Суд" Юрія Мушкетика.

Ю. Мушкетик — автор широковідомих прозових творів "Біла тінь", "Крапля крові", "Жорстоке милосердя", "Семен Палій", "Позиція", "Рубіж", "Яса", "Смерть Сократа", "Суд над Сенекою". Його перу належать романи, повісті та оповідання, в яких осмислено історичну долю українського народу, формування його національної свідомості, проблеми духовності, моралі тощо.

В оповіданні "Суд" Ю. Мушкетик змальовує похмуру дійсність колгоспного села перших повоєнних років. У центрі сюжетних перипетій — сільська трудівниця Ганна. Вона постала перед "правосуддям" доби застою через те, що, будучи хворою, не змогла виробити у колгоспі трудоднів. Страшний сором, біль і образа скували постать скривдженої долею, старої хворої жінки. Перед очима враз пройшли тяжкі 30-ті роки, голод, смерть пасербиці Оленки. У роки війни на фронті загинув її чоловік, не повернулися додому сини Данило і Микита. Коли дістала похоронку на Микиту, найменшого сина, відчула, що згасає її життя.

Додому повернувся поранений Грицько. Зібрався із силами, поїхав завершувати навчання в інституті. Ганна знову залишилася сама. Була вже на той час дуже кволою, незахищеною. Сільський голова Устим Рукавиця грубою поведінкою не раз кривдив Ганну. Разом з фінансовим агентом Йосипом Шилом ще під час війни забрали у Ганни корову за нездачу молока Знайшли вони й переконливі аргумен-ти, щоб забрати порося. Обманом заставили підписатися під позикою на 1300 крб. замість 300. Прийшли вночі восьмеро чоловік до одинокої жінки, наказали підписуватися, а суму закрили від неї. Згодом лише з'сувалося, під чим підписалася Ганна. Пробувала героїня знайти правду через військкомат, писала туди, як повелися з нею, дружиною і матір'ю загиблих на війні. На папері визнали її правду, але насправді все залишалося по-старому. Більше того, одного разу, виступаючи на зборах, Устим Рукавиця назвав Грицька, який пройшов війну, іноземним шпигуном. Коли принесли таку новину Ганні, вона не повірила в поговір, "одначе їй зробилося так погано, що вона занедужала й не вставала більше тижня".

Варто зазначити, що описане у творі моральне знущання над героїнею — не авторська вигадка, а лише художньо опрацьовані реальні факти із життя колгосп-ників часів застою.

Коли героїня одужала, вона знову бралася за роботу. Праця — необхідна умова її життя. Замолоду працюючи, Ганна часто співала. Пісня і праця виповнювали її будні, допомагали долати труднощі. То хіба могла вона з доброї волі не виконати своєї норми буряків, щоб вони "зеленіли прибитою морозом гичкою"? Це її біль. Тому кілька разів пробувала вона попрацюва ти з лопатою на своїй ділянці, але так і не зуміла впоратися, "останній раз і дійти до села не могла".

Коли була Ганна ланковою, часто звертався до неї голова,, щоб піднімала дівчат на прорив. "А колгоспна робота — суспіль прориви", — констатує Ю. Мушкстик. До невідкладної роботи у колгоспі не, раз залучалися і її сини, навіть заняття у школі пропускали. Ганна, ростила їх працьовитими. Попередній голова Кузьма Діренко хвалив хлопців за їх працьовитість. Трохи людянішим до війни був і Устим Рукавиця. Та дуже швидко змінився: "Узяв у звичку кричати на людей, часом приїжджав на поле напідпитку", у поведінці з людьми відчувалася його зверхність.

Устим Рукавиця виступає в оповіданні у ролі позивача, а Ганна сидить на лаві підсудних. Вирок суду — "...визнати винуватою, засудити на півтора року виправних робіт, але, враховуючи..., що всі попередні роки працювала в колгоспі справно..., що її чоловік і два сини загинули на фронті, замінити виправні табори примусовою працею при колгоспі", виконати було вже нікому.

У той час, коли Рукавиця і Шило бенкетують після суду, Ганна "неначе підбита птаха, махнула руками і опустилася на підлогу..". Вона померла не тільки від старості й фізичного болю. До її смерті причетна похмура сталінська дійсність.