Чи варто говорити, що образ Батьківщини присутній тільки в окремих поезіях Андрія Малишка? Здається, що всі його вірші — про Батьківщину. Про що б не писав поет — чи то про війну, чи то про мирне будівництво, про матір, про Тараса Шевченка та інших українських письменників тощо — він пише про рідну свою Україну, дарує їй свою синівську любов.
Вже серед ранніх творів поета зустрічаємо вірш "Батьківщині", що дає читачеві широку картину зростання України на початку XX століття. Захоплений поет говорить про те, що голос рідної країни зливається із сильними голосами інших народів. Але перш з" все він прагне віддати шану Україні за те, що вона породила його дала йому душевну міць:
Ти мене з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов'я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносице моя!
І нехай поет, можливо, помиляється щодо райдужних перспектив його країни в "сім'ї вольній новій", та він щирий у своїх переконаннях.
Цикл "Україно моя" — один з найсильніших у творчому доробку поета. Він весь пройнятий болем та любов'ю до рідного краю. Широкі епічні картини минулого й сучасного, пророчі видіння майбутнього переплітаються в циклі з особистими спогадами й переживаннями поета. Для добірки віршів характерна романтична піднесеність та реалістична виразність, гнівне викриття ворогів та ніжний ліризм у змалюванні близьких поетові людей. Це поєднання творить вражаючу силу Малишкового вірша:
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
- Реферати про життя та творчість Андрія Малишка
- Доведіть неоднозначність ідейно-художньої вартості післявоєнних збірок поезій Малишка (та інші запитання)
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
У цьому ж циклі вміщено поряд два вірші з однаковою назвою — "Україні". В одному з них поет змальовує образ Батьківщини-матері, яку захищають її вірні сини:
І містами, полями, дібровами
Йдуть сини — тільки блискавка б'є —
Не пожаром — шаблями грозовими
Освітивши обличчя твоє!
У другому вірші Батьківщина — це та сила, що піднімає солдат на бій, оскільки вони несуть її у своєму серці, оскільки вони захищають своїх матерів і батьків, свої родини, рідні поля й діброви:
І, може, ту гірку сльозу,
Що батько вилив ледь живий, —
Візьми у серце, як в грозу,
І стань, як месник грозовий!
Любов до Батьківщини — провідний мотив творчості Андрія Малишка. Тому його поезія, емоційність якої б'є ключем, настільки полюбилася народові, стала добрим супутником українського читача. Вона збагачує, розвиває відчуття прекрасного, бо любов до рідної землі — це першооснова людського існування.
Силою неповторного таланту, самобутністю образного слова, мелодійним звучанням поетичного рядка, пісенністю, що йде з джерел народної поезії, прозорістю думки, філософськими узагальненнями творчість Андрія Малишка здобула популярність не тільки в Україні, але й за її межами, тому що для кожного народу важливе те, про що пише поет — любов до матері і через неї любов до Батьківщини.
У пам'яті народній завжди зберігатиметься образ Андрія Малишка — людини рідкісного душевного багатства, полум'яного паг тріота, поета-трибуна, громадського діяча, вічно молодого душею, чесного й принципового, закоханого в свою Україну:
Україно моя, мені в світі нічого
не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність
твою берегти.
Підсумком до всього вищесказаного можуть бути слова вірша "Вітчизні", написаного Андрієм Малишком:
Не шукав я другої на світі,
Бо другої такої нема,
Ти — як сонце, одна у зеніті,
Ти — як птиця на рідному вітті,
Як любові хвилина німа.